Настав мій час, братове
Я тихо в землю ліг
З думками, що віднині
В ній буде мій барліг.
Я зразу тут назирив —
Суцільна каламуть!
Борщу немає й ложки
І чарку не дають.
Сутужно тут
з природою —
Ні сонця, ані звізд,
Отож вже маю, друзі,
Всуціль великий піст.
Я звідси вже не бачу
Онуків й правнучат.
Зате є й переваги:
Гармати не гарчать.
Для тих, хто любить
спокій,
На цьому світі — рай.
Яку захочеш позу,
Таку і вибирай.
Тож тут Петро Великий
Став менше малюка,
А Катька, та, що Друга,
Шукає жениха.
Ще й поглядає скоса
На те, як два крука,
Яких звуть Ленін
й Сталін,
Гуляють в дурака.
За гру у карти Брежнєв
Їм пише трудодні.
І так у них виходить,
Що всі вони дурні.
Надокучає грати —
До Путіна дзвінок:
— Чого ти там засидівсь?
Уже настав твій строк!
Тож Ніколай Кривавий
Тобі не зичить зла
Й запрошує у пекло,
Щоб грати з ним в козла.
Ти знай, що в нас чудово!
Ні, не берем на понт.
За кошти олігархів
Зробили в нас ремонт.
Всі казани з окропом
Відправили у Крим.
Тож нині в нас Європа.
Це краще,
ніж твій Кремль...
Враз задзвенів
будильник —
Я стрепенусь. Крихке
Розсипалось видіння...
Насниться ж отаке!
