У своїй статті «Про історичну єдність росіян та українців», яка в понеділок з’явилася на російських сайтах, Володимир Путін не сказав нічого нового, лише ще раз підтвердив пропагандистський штамп кремлівських політологів, що без України не буде Росії в нинішніх кордонах. Звідси — плачі про духовну єдність «братніх народів».

Основні тези статті російського президента збігаються з аналітичним оглядом «Політичний процес у Росії: сучасні тенденції й історичний контекст», який підготували провідні вчені на замовлення бізнесу Росії наприкінці минулого століття. Всеросійське об’єднання підприємницьких спілок і організацій хотіло почути думку цвіту російської науки, що чекає на Російську Федерацію в третьому тисячолітті.

Зупинимося лише на двох тезах нібито незалежного наукового дослідження. Перша: у Росії в недалекому майбутньому навіть не стоїть питання демократія чи авторитаризм, питання лише в тому, який авторитаризм. Демократія неможлива в багатонаціональному суспільстві, тим паче в державах з територіально відособленими націями. Учені погодились з цією доволі обґрунтованою і підтвердженою численними прикладами тезою Дж. Мілля і визнали, що неможливо створити справді демократичну багатонаціональну Російську державу. Для цього бракує як конструктивних дій з боку державних органів, так і консолідуючого чинника. Перший варіант, який може чекати на Росію — це розподіл її на європейську та азіатську, виділення в окремі самостійні держави Татарстану, Башкортостану, Сахи-Якутії, чи великих державних утворень — Сибірської, Уральської чи Далекосхідних республік. Саме тим можна пояснити нинішню політику Володимира Путіна, який пише про один народ і ратує за нову дружбу між Україною та Росією. Тим часом поволі здає позиції в Сибіру і йде на поступки тамтешнім сусідам. Росіяни забули навіть про пророцтво великого вченого Михайла Ломоносова, який говорив, що могутність Росії повинна проростати Сибіром та його багатствами.

Другий посил наукового дослідження, який повторює Володимир Путін, — це принцип колективної долі народів колишнього СРСР. Для запобігання соціальному та національному вибуху немає іншого шляху, як «відновлення консенсусу на шляху до рішучої відмови від сепаративного входження в європейський чи тюркський світ». Замість поділу колись єдиного простору на передові та відсталі регіони — проведення принципу єдиної колективної долі всіх народів багатонаціональної країни, їхнього спільного входження в сучасне високорозвинене суспільство. Ось звідки витоки турботи про долю споріднених народів. Для запобігання соціальному і національному вибуху — запровадження принципу єдиної колективної долі для всіх народів колишнього СРСР. Щоправда, Кремль уже змирився, що мусульманський світ відходить.

А тепер про головне — про що змовчав Володимир Путін. Чому від Росії втікають? Чому Польща, Угорщина, Румунія, Чехія, Словаччина та інші країни семимильними кроками відходять від колишніх «визволителів», які прийшли як визволителі, а відійшли як агресори. Чому Україна обрала шлях європейської інтеграції. Ось у чому головна проблема Росії, про яку змовчав Володимир Путін. Чому від них втікають?

Росія потребує реформування, а не старих догм про збирання нових земель, про єдину колективну долю. У цивілізованому світі мости із сусідами наводять за допомогою економічних методів, а наш «старший брат» — диявольською силою і війною. Хто захоче з такими дружити?

У Володимира Путіна є улюблене місце відпочинку — це чорноморське узбережжя Кавказу, де колись жив волелюбний народ — черкеси. Нині на цих землях можна зустріти населені пункти з назвами Модовка, Естонка. Хто тут тільки не проживає — навіть греки, та немає черкесів, яких винищили і силою витіснили з їхніх земель. Такий вигляд на практиці має російська дружба.

Що можна відповісти Володимиру Путіну? Ми повинні бути сусідами, і сусідами добрими. Але ми змушені допомогти росіянам позбутися пережитків імперського минулого й збудувати демократичну державу. Найбільшою нашою допомогою стане те, що ми не підтримуватимемо великодержавної імперської політики нашого північного сусіда. Через десятиліття росіяни подякують Україні, яка обрала свій шлях у лоно цивілізованих народів і тим самим прискорить процеси демократизації російського суспільства. 

У світовому масштабі новий варіант перебудови російської економіки полягає в конкурентній боротьбі з країнами «великої сімки». Якщо навіть за найсприятливіших умов економіка стабілізується і кожного року ВВП почне зростати на 5—10 відсотків, все одно доведеться наздоганяти розвинуті країни десятки років. Наші сусіди рано чи пізно опиняться в становищі, коли доходи від експорту сировини не зможуть покривати затрати на нові технології та товари масового споживання. І що тоді?

Львів.

Про автора

Журналіст Богдан Кушнір у 1995 році відкрив один з перших українських кореспондентських пунктів у Москві. Автор документальних книг «Як нам бути з Росією?» (1996), «Помилка Солженіцина» (2010), «Таки війна» (2021).