На позачерговому засіданні Верховної Ради, ініційованому Президентом В. Зеленським, яке відбулося минулого тижня, ухвалено в цілому закон про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності (№ 3822).

Як зауважив Генеральний директор ДК «Укроборонпром» Юрій Гусєв під час Львівського безпекового форуму, «цей документ передбачає не тільки і не стільки корпоратизацію «Укроборонпрому», скільки фундаментальну системну інституційну реформу державного оборонно-промислового комплексу». Нині, за словами Ю. Гусєва, вже готується засідання наглядової ради під керівництвом голови правління ДК «Укроборонпром» Тимофія Милованова, на якому розглядатимуть конкретні проекти актів Кабінету Міністрів, необхідних для реалізації цього законопроекту. Ідеться, зокрема, про створення нових акціонерних товариств, реалізації корпоративної стратегії, яку вже презентували раніше, й реалізації тієї реформи, на яку очікує глава держави.

Сам Тимофій Милованов підтверджує, що наглядова рада на попередньому засіданні дійсно затвердила пропозиції керівництва концерну стосовно трансформації корпоративної структури, але втілювати їх неможливо, доки не буде підписано закон. Як відомо, нині цей процес заблокований, оскільки опозиційні політичні сили подали постанови про скасування голосування за законопроект № 3822. Доки парламент її не розгляне (а тепер це може статися або тільки восени, або ж на позачерговому засіданні), Голова Верховної Ради не може підписати проголосований 256 голосами документ. Утім, в «Укроборонпромі» вже думають про кроки, які робитимуть, тільки-но шлях трансформації концерну розблокується.

Фахівці Київської школи економіки, президентом якої є Т. Милованов, провели дослідження, яке стосується проблем української оборонної галузі. «Ми з’ясували, що є кілька структурних проблем, які не дозволяють оборонній промисловості розвиватися, — каже він. — Одна із них полягає в тому, що ціноутворення ведеться все ще за радянськими принципами. Це старі постанови, які трошки оновлюються, але ще за радянських часів перезатверджуються Кабміном». За словами експерта, такі нормативні акти створюють погану мотивацію, бо дозволяють вкладати в ціну тільки прямі витрати й таким чином ніби стимулюють підприємства завищувати ці прямі витрати. Наприклад, за рахунок купівлі дорожчих вихідних матеріалів для того, щоб завищити свої бюджети. Фактично, це цілком за правилами гри, ці правила не порушуються, пояснив Т. Милованов. Але таке ціноутворення, за його словами, не дозволяє повноцінно й ефективно списувати витрати, які можуть закладатися в інвестиції на майбутній розвиток технології. Таке ціноутворення є і частковою причиною збільшення імпорту. Адже виходить, що нову технологію вигідно купити в когось іншого, а собі все списати на прямі витрати. Тож нині в нас нові технології розвиваються тільки за рахунок ініціативних керівників, і попри, а не завдяки правилам.

Друга проблема, за словами Т. Милованова, полягає в самому процесі бюджетного фінансування. Оборонка — це довгострокові проекти, акцентує він. А відсутність спадковості і середньо- та довгострокового планування не може забезпечити безперервну роботу підприємств, особливо за зміни політичної складової. Внутрішнє державне оборонне замовлення цього року, які і всі попередні роки, затримується і це пов’язано саме із неефективністю і застарілістю бюджетного процесу, каже президент Київської школи економіки. Фахівці цього закладу ініціюватимуть перехід на середньострокове і довгострокове планування. «Як економісти, ми будемо пропонувати політикам можливість виведення оборонного бюджету в окремий бюджетний процес, як це робиться в США, — поінформував Т. Милованов. — Наша мета — надати Україні можливість впливати не тільки на поточні та минулі виклики, а й на майбутні. Таку зміну в законодавство ми будемо пропонувати. Це пропозиція науковців та аналітиків. А чи захочуть це зробити політики — це їм вирішувати».

Ще менш райдужну картину змалював під час робочої панелі Львівського безпекового форуму перший заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» Роман Бондар. Державна частина оборонної промисловості майже мертва, каже він. Є невелика кількість потужних підприємств, які дійсно створюють додану вартість, мають сильний конкурентоспроможний продукт та ім’я на міжнародних ринках. Але в процентному відношенні, їх не більше десяти відсотків від загальної кількості підприємств концерну. Решта підприємств — у надважкому стані через низку причин. «Закон про корпоратизацію — це не панацея, — наголосив Р. Бондар. — Але це створення хірургічного інструменту, завдяки якому ми зможемо провести операцію та врятувати пацієнта. Зробити так, щоб він не просто вижив, а через кілька років уже зміг виступати на Олімпіаді».

«Ми не готові до інвестицій», — так звучить друга заява Р. Бондаря. За його словами, «Укроборонпром» зараз намагається вибудувати хоч якусь довіру до себе. «Завдяки ухваленому закону № 3822 ми зможемо робити звичайні, регулярні, примітивні речі, які неможливо було зробити у форматі концерну», — каже посадовець. Він запевняє, що інвестиційний ресурс необхідно шукати всередині, створювати додану вартість з приватними виробниками і максимально інтегруватися разом у створення нових продуктів. Це і є викликом на наступні два роки, резюмує Р. Бондар.

Трохи оптимізму додав голова Представництва НАТО в Україні Олександр Вінніков. «Якщо закон буде добре адміністрований і втілений, він дасть можливість кращого управління державними підприємствами через інвестиції від країн НАТО та Європейського Союзу, а також допоможе мінімізувати корупційні ризики й підвищити ефективність використання ресурсів», — каже він. Якщо всі кроки будуть зроблені правильно, вони стимулюють інвесторів зайти в Україну. Часто кажуть, що через війну Україні важко змінювати свою оборонну галузь, але саме тому, що в країні йде війна, оборонку не можна не модернізувати, наголосив О. Вінніков.

Перспективи реформування «Укроборонпрому» — це лише одне із питань, які дискутували під час Львівського безпекового форуму. У наступних випусках «Голосу України» читайте також про майбутнє вітчизняного літакобудування та авіаремонту, про перспективи використання безпілотної техніки на суші, в морі та повітрі, а також про перспективи співпраці України й НАТО в сфері безпеки.