Та географія короваїв кондитерки набагато ширша. Їх жителі Великого Вербчого, що у Сарненському районі на Рівненщині, завозили в різні куточки України. І саме цей весільний хліб жінка вважає своєю візитівкою.
— Я самоучка. Колись один чоловік розповів мені про свою сусідку, яка виготовляє дуже гарні м’які іграшки. І я задумалася: чому ж я нічого не роблю власноруч? Невже не можу почати власну справу? Життя поставило мене в такі умови, що мусила заробляти. Почала з тортів. Пекла їх з дитинства, ще в маминій хаті. Тож головним для мене було навчитися прикрашати. Декор давався дуже тяжко. Але оскільки мала велике бажання, то мені навіть приснилося, як правильно покласти троянду на коровай! І все вийшло, — розповідає Ганна.
Згодом подруга поділилася з нею рецептом білкового крему. Вербчанська кондитерка підкорила його з другого разу. І так потроху завдяки власній наполегливості навчилася усього.
— Перший коровай спекла, бо кума попросила для хрещениці. Тісто мене любить, а я його — ні. Як уміла тоді, так і прикрасила. З часом почалися замовлення. Спочатку робила те, що простіше та дешевше, а потім удосконалювала. Не маю великої майстерності та фантазії, але якщо собі вже щось придумаю, то неодмінно зроблю. Нині мені вже воно тяжко, не дуже хочу братися за замовлення. Але люди просять, а я не вмію відмовити, — продовжує бесіду жінка.
У Ганни Бірук часто просять напекти простого хліба ті односельці, які повикидали печі.
— У мене немає особливих секретів у випічці. Не вірю в жодні забобони та прикмети. Маю два міксери та 10 помічників, — показує кондитерка свої руки. — Усе роблю вручну. Прошу: Боже, поможи, щоб був гарний хліб, хороший, смачний, щоб не впав, не перейшов, а дійшов. Наготувала все, що потрібно, — і вперед. Єдине правило: треба, щоб було теплим борошно, заміс і загалом температура в хаті. Якщо в будинку холодно, тісто не хоче добре підходити, холоне. Тож перш ніж щось робити, в мене горить плита й прогрівається хата.
Ганна Бірук постійно їздить на ринок у Вараш. Це основний її заробіток. Продає молочку, бо тримає корову. А ще займається м’ясними виробами: ковбаса, рулети, сальтисони, паштети. Крім того, тримає велике господарство: індики, кури, качки, кролі.
— А от свині захворіли перед Великоднем. Дві свиноматки і 15 поросят втратила. Якась пошесть, — розповідає пані Ганна. — Живу в селі 24 роки, вперше таке бачу.
Сарни Рівненської області.
Фото Василя СОСЮКА.
