Про своє життя Надія Єрофіївна розповідає так, наче це було вчора:
— Закінчила 7 класів. У 15 років мені запропонували піти касиром. Показали раз, як потрібно рахувати. І за вечір на рахівниці сама навчилася. Вже наступного дня прийняла касу, — сміється Надія Єрофіївна. — Так працювала понад рік.
Носила в хустині гроші. А потім вирішила залишити цю справу, хоча відпускати з роботи не хотіли.
Із захопленням пригадує веселі роки дівування. Щовихідних і на свята лунали пісні, жарти. У 17 літ Надія Саковська вийшла заміж. Сваталося до неї чимало парубків, та вподобала вона Пилипа:
— Хотілося, щоб і серцю був милий, і батькам подобався. Дякувати Богу, зробила правильний вибір. Такого чоловіка, як у мене, всім бажаю. Ми прожили 58 років разом. І я справді почувалася щасливою. За весь час він мені слова злого не сказав.
Надія Єрофіївна проживає одна, але самотньою не почувається. Сини часто навідуються, допомагають землю обробляти, по господарству пораються. Та й сусіди приходять, запитують, чи щось потрібно.
На завершення нашої розмови 84-річна пані Надія без окулярів зачитує вірші своєї онуки, з якими вона в дев’ятому класі перемогла на Всеукраїнському конкурсі Малої академії наук. Пишається нею.
Сарни
Рівненської області.
Фото Василя СОСЮКА.
