Якщо ви хоча б трохи цікавитеся політичним життям країни, то, найпевніше, добре знаєте прізвища випускників Програми стажування в апараті Верховної Ради: Андрій Магера, Володимир Омелян, Остап Семерак, Валерій Карпунцов, Ярослав Ющенко, Юрій Третяк, Маркіян Мальський, Олексій Жмеренецький, Павло Пинзеник, Ольга Совгиря, Василь Мокан, Єлизавета Ясько... Це дуже скупий витяг зі списку цілої когорти колишніх парламентських інтернів. Практично кожен із випускників програми знаходить собі престижну роботу. Щороку таємниці державної служби опановують майже півсотні інтернів, а працює програма із 1995-го — ось уже чверть століття.
Валерій Карпунцов (на знімку) — один із піонерів програми. У 1999—2000 роках, коли він стажувався, вона називалася «Помічник голови комітету Верховної Ради України» і тривала один рік. На прохання «Голосу України» народний депутат сьомого та восьмого скликань, доктор юридичних наук, голова правління громадської організації «Ліга інтернів» пригадав, як потрапив на стажування. Каже, ще в студентські часи очолював Київський студентський місцевий осередок асоціації юристів фінансового та банківського права. Під час однієї із міжвузівських конференцій, яка відбувалася на базі Києво-Могилянської академії, Валерій Карпунцов познайомився з Тарасом Думичем. Той саме волонтерив у Програмі стажування і запропонував молодому юристу долучитися до навчання в єдиному законодавчому органі влади. Вже тоді для того, щоб стати інтерном, довелося пройти конкурс. Саме цей етап незаангажованого відбору конкурсантів В. Карпунцов називає основною цінністю програми.
Нині відбір на програму стажування відбувається у два етапи. Всі бажаючі громадяни, які хочуть присвятити наступні шість місяців свого життя стажуванню в єдиному законодавчому органі країни, мають право заповнити анкету, яка розміщена за посиланням на сайті Верховної Ради України, і надіслати її. Анкети потрапляють до громадської організації «Ліга інтернів» та управління кадрів апарату Верховної Ради. Претенденти відповідають на запитання про освіту, професійний досвід, громадську та наукову діяльність, наявність різного роду статей (наукових чи публіцистичних). На етапі анкетування необхідно також написати есе на задану тематику тощо. Це дає змогу оцінити сильні сторони кандидата, дає інформацію про те, який його фах є пріоритетним і який структурний підрозділ дасть можливість найбільш повно розкрити ці сильні сторони.
Отримані анкети знеособлюються та кодуються. Далі члени конкурсної комісії працюють просто із текстом, якому присвоєно порядковий номер. Певна кількість осіб, які за рейтингом набрали найбільшу кількість балів, потрапляє до другого туру оцінювання, який відбувається вже очно, в Києві. Фактично це вже співбесіда, яку проводять у будівлі комітетів Верховної Ради. На кожного кандидата виділяється по 10—15 хвилин, під час яких оцінюється їхній рівень знань із парламентаризму, законодавства, фахової тематики. На цьому етапі важливо побачити в кандидаті елементи критичного мислення.
Учасники Програми стажування у Верховній Раді.
А хто ж входить до складу конкурсної комісії? До складу конкурсної комісії входять представники апарату Верховної Ради України, ГО «Ліга інтернів», випускники, представники партнерських організацій. За словами В. Карпунцова, коли термін подачі анкет уже наближається до завершення, у закритій групі «Ліги інтернів» подається оголошення про те, хто зголоситься оцінювати анкети. Цьогоріч, наприклад, знайшлося 60 осіб. Разом із представниками апарату Верховної Ради вони й працюють з анкетами. На стажування потрапляють в середньому півсотні інтернів, а конкурс становить майже десять осіб на місце. Уявіть, скільки інформації доводиться опрацьовувати. Фактично кожному дістається 60—70 анкет. І саме на цьому етапі відсіюється найбільше конкурсантів.
Нині майже в кожному підрозділі парламентського апарату є колишні інтерни. В. Карпунцов наголошує: «Усі вони — успішні люди, хоч і не всі —на виду. Майже сто відсотків стажерів залишаються в Києві і обіймають пристойні посади у різних відомствах та організаціях. Вони залишаються відданими патріотами «Ліги інтернів». І це не просто думка, я впевнений, що це так». Нині модно казати про соціальні ліфти, які дають змогу стрімко піднятися кар’єрною драбиною. Утім, голові ГО «Ліга інтернів» таке визначення в контексті Програми стажування не дуже до вподоби. Мовляв, соціальний ліфт передбачає, що людина потрапляє на пік вершини за волею долі. «Наш ліфт — професійний, — каже він. — Україна багата талантами. Але не кожен має можливість дістатися із регіону в столицю, знайти когось, хто може гідно оцінити і підмітити якісь визначні якості. А ми даємо можливість талановитим людям з усієї країни пробитися, показати свої знання і мотивацію».
Голова правління «Ліги інтернів» висловив найщиріші компліменти нинішньому керівництву Верховної Ради. Каже, що і Голова Верховної Ради Дмитро Разумков, і куратор програми від керівництва парламенту — заступниця Голови Верховної Ради Олена Кондратюк, і в. о. керівника апарату, заступник керівника апарату — керівник Головного юридичного управління Михайло Теплюк підтримують інтернів не те що на найвищому рівні, а з «найтеплішими сердечними почуттями». Також всіляко сприяють Програмі стажування очільники структурних підрозділів апарату Верховної Ради. «І ми щиро вдячні за таку підтримку, — каже В. Карпунцов. — Але ця підтримка й віддається, адже в апарат потрапляють інтерни, які складають аналітичні довідки, працюють помічниками в комітетах. Звісно, це приємно, коли ти робиш добре діло, а це діло приносить ще й свої плоди».
Утім, програми просто не існувало би, якби не підтримка міжнародних партнерів — USAID та Фонду Східна Європа. Із самого початку це було повне фінансування проекту, і стипендії, і витрати на просвітницьку діяльність та на управління. Проте настав час, коли міжнародні партнери вирішили припинити фінансування. Вони вважали, що вже достатньо зробили для просування талановитої молоді. В. Карпунцов пригадав, що в 2017 році в Вашингтоні провели зустріч із керівництвом USAID, під час якої відбулася розмова і вдалося знайти повне розуміння в тому, що партнери не полишать моніторинг програми, а питання стипендій ми владнаємо самостійно. І це вдалося. От як про це відгукується в. о. керівника апарату Верховної Ради, заступник керівника апарату — керівник Головного юридичного управління Михайло Теплюк у документальному фільмі з нагоди 25-ліття Програми стажування в законодавчому органі влади: «У 2017 році було прийнято відповідне рішення парламенту.
Воно стало нормативною правовою основою для щорічного відбору молодих людей, які мали би можливість стажуватися в апараті Верховної Ради. Таке стажування із 2018-го проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Це капіталізація власних бюджетних коштів у інтелектуальний розвиток молодих людей, які поступово стають професійними та активними в суспільному й громадському житті, а також фаховими працівниками на тих робочих місцях, у тому числі й на державних посадах, які вони обіймають».
Але програма — це не лише стипендії. Це ще й нетворкінг, зустрічі поза межами робочого часу, лекції, семінари та вебінари, екскурсії. Кожен набір має щось своє, чого не було в іншого. А ще ж працює команда, яка певний час, за словами В. Карпунцова, навіть волонтерила, коли в Ліги були важкі часи (це і виконавчий директор Марія Савіна, і координатор програми Володимир Левицький, і фінансовий менеджер Тамара Ремез). Нині завдяки USAID і Фонду Східна Європа кошти на ці витрати були виділені, тож вдалося провести всі заходи, які не тільки збагатили інтернів знаннями про те, як працює парламент, а й згуртували їх між собою і створили справжню команду. Представники ГО «Ліга інтернів» також працюють із грантовими програмами, подають заявки і шукають підтримки серед бізнесу. Такі ініціативи підтримувати почесно, наголошує В. Карпунцов.
За словами М. Теплюка, протягом усіх років діяльності конкурсної комісії Програми стажування у Верховній Раді не було жодного випадку, коли би висувалися якісь претензії до її роботи. І це свідчить про те, що члени комісії зацікавлені в об’єктивному підході до відбору саме тих, хто найбільш підготовлений до стажування в апараті Верховної Ради.
Чи змінилися інтерни? На це запитання Валерій Карпунцов однозначної відповіді не має. Він каже, що світ змінюється, стає швидшим. І інтерни стають більш комунікаційними та мобільними. «Можливо, це завдяки розвитку технологій, але ці люди менше обтяжені, вони більш комунікативні, мають навички і знання у ІТ-сфері, більше знають мов, — каже він. — Але ядро цих людей залишається незмінним — це патріотичні, освічені та високомотивовані люди з великою волею. Це не змінюється вже впродовж 25 років».
Але і Програма стажування не стоїть на місці. Програма 2021 року щойно завершилася, а вже відбулося кілька зустрічей у межах команди «Ліги інтернів». «Ми хочемо бачити себе з боку, проаналізувати те, що ми маємо і що ми хочемо мати, напрацювати нові напрями, можливо, й нова візія, — каже голова ГО «Ліга інтернів». — Цього року, наприклад, ми доповнилися новим внутрішнім девізом — «Наші люди всюди».
На завершення нашої розмови Валерій Карпунцов побажав усім випускникам Програми стажування, щоб прийшов той час, коли в парламенті сформується фракція «Ліга інтернів». «Це точно було би непогано, і, думаю, цей час не за горами, адже з кожним роком наших випускників у депутатському складі більшає», — каже він. А для громадського об’єднання має більш прозаїчне побажання — стабільної фінансової підтримки. Адже стале фінансування дає змогу говорити про стале планування і про нові горизонти розвитку.
