У лікарні «Охматдит», де дівчина перенесла 40 операцій, з нею постійно перебувала мама пані Тетяна. Ніжку дівчині лікарі врятували, а ось руку довелося ампутувати. Діана мріє про протез — щоб знов обіймати маму. Також треба продовжувати лікувати ногу.

Що сталося з Діаною? Наприкінці лютого учениця вищого професійного училища залізничного транспорту поверталася додому після зустрічі з друзями. Їхній будинок неподалік від колій. На пішохідному переході через колії стояв залізничний состав. Дівчинці спало на думку потрапити на другий бік під вагоном. Тільки залізла під вагон — заскрипіли колеса і поїзд рушив...

Ліки на тисячі гривень

«Мамо, мене збив поїзд!» — встигла сказати мамі по телефону і знепритомніла, стікаючи кров’ю. Хвилин через десять на місці трагедії була мама. Жінка так кричала, що до неї збіглися залізничники, які перебували на роботі неподалік. Вони зуміли зупинити кровотечу. У важкому стані постраждалу доставили в Козятинську лікарню. Дівчину вдалося врятувати. Лікування продовжили у Києві в лікарні «Охматдит».

З мамою дівчини — Тетяною Цимбарович — кореспондент «Голосу України» розмовляв, коли жінка поверталася додому після оформлення групи інвалідності для доньки. За словами матері, Діана перенесла 40 операцій. Сама жінка отримує 1852 гривні пенсії, і якби не добрі люди, не змогла б лікувати дитину.

— Антибіотики коштують тисячу гривень, ліки для печінки — півтори тисячі, — розповідає співрозмовниця. — І це ще не всі призначені препарати, що їх нині приймає Діана. На щастя, ніжку врятували: кісточки складали з кусочків, видалили гній, грибок... На ногу ще не стає, вона не згинається, але все одно не ампутували і лікуватимуть далі. На Діану чекають нові хірургічні втручання. Дали час, щоб трохи зміцнів організм.

Потрібен візок

Для оформлення групи інвалідності постраждалу дитину треба було доставити у Вінницю в обласну МСЕК. Але для нетранспортабельної дівчини кожна поїздка — це нові труднощі. І медики не радять турбувати її зайвий раз переїздами. Проте із оформленням групи інвалідності не можна зволікати. Тож їм пішли назустріч і пообіцяли, що бригада лікарів МСЕК приїде додому і на місці огляне дитину.

— Нехай би Діана отримувала те, що повинна отримувати людина у такому стані, — каже Тетяна Цимбарович. — Дуже сподіваємося на інвалідний візок. Бажано електричний. Діана часто каже, що хотіла б на вулицю подихати свіжим повітрям, сонечком потішитися...

Інше бажання дівчини — зустрічатися з подругами. Але після того, що сталося, у гості приходила тільки одна подружка, теж Діана. Але нині вона поїхала на навчання у Вінницю.
Співрозмовниця не приховує, що доньці вже краще. Вона замовляє мамі страви, які хоче їсти. Але буває, апетит зникає.

— Треба буде ще в училище піти, — продовжує Цимбарович. — Порадитися з дирекцією, як нам далі бути з навчанням, і дізнатися про дистанційну форму. Діана хоче продовжити вчитися.

Сниться, що знову стає на ніжку

Головне нині для Діани — зміцнити скалічену ніжку. Лікарі та медичні сестри «Охматдиту» навчили маму обробляти і перев’язувати рани. Тепер робить це самотужки. Але ж потрібні поради і огляд травматолога. Жінка зверталася до сімейного лікаря. Просила, щоб травматолог проводив огляди у них вдома. Та пообіцяла допомогти. Добиратися до лікаря на прийом у такому стані непросто. І без нього — ніяк.

— Щоб далі лікувати ногу, спочатку треба зміцнити її, — розповідає мама. — Діана старається робити все, що кажуть лікарі, бо дуже хоче знову ходити, стрибати, танцювати... Інколи навіть бачить це уві сні.

Дівчина також мріє про протез для лівої руки — хоче обома руками обійняти маму. Коли ти здоровий, над таким навіть не задумуєшся, а тут усе по-іншому.
Яке ще лікування потрібне? Як пояснила мама, ногу треба буде видовжити приблизно на 6 см. Лікарі кажуть, що це серйозна операція. Можливо, доведеться вставляти спеціальну пластину.

— У Київ уже не поїдемо, — каже пані Тетяна. — Далеко і дорого. Нам порадили звернутися до вінницьких хірургів у спеціалізований науково-дослідний інститут. Туди поїду радитися. Це коштує грошей. Дуже сподіваємося, що знайдуться люди, які допоможуть поставити дитину на ноги.

Нажилися на чужому горі

Небайдужі люди одразу відгукнулися. На банківську картку почали надходити кошти. «Сама я сирота, батьків не маю, можу сподіватися лише на допомогу людей із добрим серцем», — написала тоді Тетяна Цимбарович.

Поки одні допомагали, переказуючи гроші, інші уважно стежили за ситуацією з лихою метою. Знайшлися нелюди, які зуміли вициганити зібрані гроші — 40 тисяч гривень. Прибита горем жінка повірила, що переказує їх на лікування. З’ясувалося, їх забрали злодюги. «Недавно вони знову намагалися зробити те само, — розповідає жінка. — Однак цього разу мені вдалося зберегти кошти, а картку змінила».

Для тих, хто має можливість підтримати Діану Цимбарович, повідомляємо номер картки її матері: ПриватБанк: 5168 7451 0803 8115.

Вінниця.

На знімку: Діана майже півроку провела у лікарні «Охматдит».

Фото з фейсбук-сторінки Тетяни Цимбарович.