Катерина Ножевнікова із хлопчиком Мишком, для якого вдалося зібрати майже 800 тис. грн на операцію.
Час було вигукнути: нарешті згадали про гендерну рівність! До Ножевнікової цього звання удостоювалися виключно чоловіки. Якщо ж оцінити все зроблене під керівництвом цієї тендітної жінки, то в організаторських здібностях, завзятості й умінні вирішувати глобальні завдання їй рівних практично не знайдеться!
Катерина Ножевнікова, на мій погляд, втілює в собі по-справжньому сильну, вільну й небайдужу людину. У світі, який дедалі більше орієнтується на індивідуалізм і небажання враховувати думку оточуючих, тенденція бути відповідальним за все, що відбувається навколо, — це вже якийсь соціальний феномен, який своєю силою духу й волі формують неординарні сміливі люди. Наприкінці минулого року вона ввійшла в п’ятірку найкращих волонтерів України.
Можливо, багато в чому її характер сформовано батьком: професійний моряк, він мріяв про сина й до дівчинки висував більш суворі та високі вимоги. При цьому став її вірним помічником і другом.
Катерина закінчила мехмат ОНУ ім. І. Мечникова. А до волонтерської діяльності прийшла випадково: коли син підріс, прочитала прохання про допомогу іншої мами, у якої не було в що дитину одягнути. Запропонувала допомогу. Відвезла жінці речі й задумалася про те, у яких непростих ситуаціях опиняються люди. І самим їм просто не впоратися. Почала допомагати мамам.
Потім була робота в притулку для тварин «Ковчег». Доводилося шукати матеріали для будівництва вольєрів, тротуарну плитку, щоб, уклавши її, можна було не місити бруд у сніг і дощ.
Знаходити кошти на покупку кормів, ліків, організацію заходів, які допомагали б чотирилапим вихованцям знайти новий дім і турботливих господарів.
У 2014-му в Одесу привезли п’ятсот сиріт з Донбасу. Дітей рятували з-під бомбувань. Здавалося, що вони проведуть на півдні літо й повернуться додому. Але життя розпорядилося інакше.
Дітей розподілили по інтернатах області. Попереду була зима, але ніхто не подбав про теплі речі для переселенців. Отоді й поїхала Катя зі своєю подругою на «7-й кілометр» купувати кожному черевики, куртку, шапку, шарф, теплу білизну. Тюки з покупками не вміщалися в машині — їх доводилося прив’язувати на даху, біля дверей. Машина мала вигляд справжнього монстра. Подруга тоді кинула фразу: «Так ми ж ціла корпорація монстрів». Так і народилася яскрава назва благодійного фонду, яка не дозволяє його сплутати з жодним іншим.
Обидва діди Катерини пройшли війну. І їй довго здавалося, що всіх ветеранів так само люблять, вони забезпечені всім необхідним, оточені турботою й увагою, як у її родині. Реальність була набагато жорстокішою і страшнішою. Багато старичків живуть за межею бідності, на самоті й у забутті. Самостійно із цим вантажем їм не впоратися.
Так народився проект БФ «Корпорація монстрів» «Добрий обід». Тут дуже цікаво спостерігати за людьми похилого віку, коли вони збираються на трапезу. Вони не ховаються від оточуючих, ідуть із усмішкою, очікуючи на приємне проводження часу. Вони відчувають шанобливе ставлення до себе. У залі, де їх годують, дуже чисто, немає запаху дешевої їдальні. Дівчата на роздачі працюють у рукавичках, гарно сервірують столи. Все, що відбувається, — це не подачка, яка принижує старих, а данина поваги їх життєвому досвіду, непростим прожитим рокам. Ножевнікова домовилася з одеськими рестораторами, які допомагають із порціонною доставкою їжі в разовому посуді. Це не тільки гарно, зручно, а й безпечно з огляду на дотримання санітарних норм. Після обіду людям похилого віку надавали можливість відвідати курси англійської мови, урок малювання або цікавий майстер-клас. Під час пандемії, коли масові збори були заборонені, Ножевніковій вдалося домовитися із супермаркетами про доставку підопічним «Доброго обіду» продуктових наборів. Тож без допомоги й підтримки вони не залишилися.
Задоволена підопічна «Доброго обіду».
Завдяки «Корпорації монстрів» в Одесі навчилися швидко збирати чималі суми на лікування важкохворих дітей, а також для дітей, які потребують дорогих операцій. Збирали кошти для малюків з різних регіонів України.
З початком пандемії коронавірусу «Корпорація монстрів» почала реалізацію проекту «Дихай». Основні зусилля були зосереджені на залученні грошей на закупівлю засобів індивідуального захисту для медичних працівників, лікарських препаратів, кисневих концентраторів для пацієнтів. На це вдалося залучити 136 мільйонів гривень! Було придбано, зокрема, 690 кисневих концентраторів, 2 кисневі станції...
Катерині Ножевніковій вдалося привернути увагу громадськості до необхідності випуску медичного кисню. І Одеський припортовий завод одержав ліцензію на його виробництво, почав забезпечувати лікувальні заклади медичним киснем. Завдяки зусиллям волонтерів врятували сотні людських життів.
Катерина вважає, що 2014-й став своєрідним Рубіконом. Люди розділилися. Одні намагаються максимально відгородитися від болю й переживань. Інші навпаки намагаються допомогти тим, хто самостійно зі своїми проблемами впоратися не може. Цим вона пояснює появу зовсім нових тенденцій. Наприклад, жінки, у яких є гарний тил, діти, чий час раніше йшов виключно на турботи про родину, на походи по салонах і магазинах, тепер стають волонтерами, переймаються справами інших людей. Напевно, вони особливо гостро відчувають: щоб їхні діти в дорослому житті жили нормально, їх мають оточувати щасливі люди й цивілізоване суспільство. І те, наскільки суспільство стане цивілізованим, залежить від кожного з нас.
Одеса.
Фото надано автором.
