33-річного провідного фахівця сектору зв’язків зі ЗМІ та роботи з громадськістю Головного управління ДСНС України у Житомирській області, майора служби цивільного захисту Юлію Франчук (на знімку) знаю давно. Цю чарівну й розумну молоду жінку можна часто побачити під час різноманітних профілактичних заходів, що проводить управління, а ще — на сцені, де вона виступає.
— Носити форму і погони — ваша давня мрія? — цікавлюся.
— Так. Я народилася та виросла в родині військових у Бердичеві, тому завжди мріяла пов’язати своє життя з військовою справою. Закінчивши військову кафедру, атестувалася та отримала звання лейтенанта служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
— Знаю, що закінчили не один виш. Не стомилися навчатися?
— Як кажуть у народі, знання за плечима не носити. Тому вважаю, що навчатися ніколи не пізно. Я закінчила три навчальні заклади, де здобула три вищі освіти: Державний університет «Житомирська політехніка», Львівський державний університет безпеки життєдіяльності та Житомирську філію Міжрегіональної академії управління персоналом. Скрізь навчатися було цікаво, залишилися незабутні спогади про безтурботні студентські будні.
— Чим приваблює робота рятувальника?
— Я завжди прагнула бути в центрі подій, спілкуватися та допомагати людям. А найбільше мені подобається навчати підростаюче покоління правил безпеки. Тому з особливим задоволенням організовую для дітей різні акції, уроки безпеки, квести та інші заходи.
— І співати ж любите?
— Не без цього. Неодноразово брала участь у всеукраїнських фестивалях героїко-патріотичної пісні серед працівників ДСНС, що відбувалися у Маріуполі, Житомирі, Трускавці. Крім того, у вільний час граю на фортепіано (закінчила музичну школу № 1 імені Б. Лятошинського).
— Нині ви у декретній відпустці?
— Нещодавно я стала мамою, у нас з чоловіком народився синок Олександр. Це таке щастя, коли до тебе усміхається маленьке янголятко...
— Яких принципів дотримуєтесь у житті?
— На моєму життєвому шляху були різні ситуації. Я впевнена: якщо тобі важко — ти піднімаєшся вгору, а якщо легко — летиш у прірву. Успіх не приходить до тих, хто просто чекає. Він завжди вибирає наполегливих — тих, хто не раз падав, але знаходив у собі сили підвестися. Тих, хто через «не можу» робив свою справу і не скаржився, крізь сльози дивився вперед і не зупинявся, вірив у свій життєвий девіз і не зраджував собі. Тому я завжди намагаюся досягати своїх мети та мрій, хоч би як тяжко мені було! А цілей в мене попереду ще багато.
Житомирська область.
Фото автора.
