Каже, місцевих партійців видно і чути хіба що напередодні виборів, а далі... тиша навкруги. Незважаючи на це, політологи прогнозують появу нової політичної сили. Хто увійде до неї?

Готові вступити до будь-якої партії, тільки б посаду зберегти

Місцеві партійці в очікуванні. «Ніхто не знає, якою буде нинішня політична осінь, — каже політолог, просить не називати його прізвище. — Тому вичікують. Чи то сили накопичують, чи інша причина?.. Але ситуація, як в тій пісні Мареничів «Тиша навкруги...»

Співрозмовник каже, що працювати тільки перед виборами — це не нормальне явище. Організм живий тоді, коли перебуває у постійному русі, коли він дієвий. Те само стосується й політичних структур. Що це за тактика — очікувати і придивлятися, в який бік подме вітер з київських пагорбів? Не для Києва мали б старатися, а для регіону, його мешканців. Прикро спостерігати таку картину.

Політолог звертає увагу на те, як прихильники колишнього голови держави перебігли до іншої політичної сили. У той час «Європейська солідарність» перебувала в регіоні на провідних позиціях. Тепер все змінилося.

— Чиновники готові вступити до будь-якої партії, яка забезпечить їм керівне крісло, — продовжує політолог.

— Хіба перебіжчики можуть піклуватися про людей? Вони про себе дбають.

— Але ж більшість так званих перебіжчиків опинилися не у провладній партії «Слузі народу», — нагадую співрозмовнику. — Запитуєте, чому так, — каже політолог.

— Справді, вони не у провладній партії. Вони пішли за місцевим лідером з надією, що той ще повернеться на владний олімп. Йдеться про Володимира Гройсмана. У нього високий авторитет у регіоні.

Завдяки наполегливим старанням його і команди, створена ним партія «Українська Стратегія Гройсмана» має більшість не тільки у міській раді, яку свого часу він очолював. Несподіванкою для багатьох, зокрема, і в Києві, стало те, що представники цієї політичної партії домінують також на теренах області — серед голів ОТГ, у районних радах.

Зумів В. Гройсман мобілізувати значну кількість багнетів під партійне знамено своєї політсили.

— Не треба поспішати з похвалою, — зазначає політолог. — Чому? Бо робилося все не завжди справедливими методами. Не обійшлося без звичної для багатьох «гречки». Партійці роздавали пакети з символікою партії. Не порожні, звичайно. Про це повідомляли у ЗМІ. Подекуди діяли політикою батога. Відверто казали: «Або ти з нами, або...»

Автор публікації пригадує розповідь керівника однієї ОТГ. Чоловік стверджував, що напередодні виборів йому недвозначно натякали, щоб зняв свою кандидатуру на посаду голови громади. Він відхилив пропозицію. Далі була більш жорстка розмова. Пояснювали, що керувати громадою все одно буде представник УСГ. Мовляв, подумай про своє майбутнє. Якщо поступишся, будеш мати непогану роботу, інакше...

Незважаючи на це, чоловік не змінив своєї думки. У нього неабиякий авторитет серед виборців. Результати голосування підтвердили цей факт: його, а не представника УСГ, обрали головою громади.

— Хіба такими методами мають діяти політики, — запитував автора публікації новообраний голова. — Життя не закінчується після виборів. У будь-якій ситуації треба залишатися людьми, а не диктувати їм свої умови.

Політолог, на якого посилався на початку публікації, вважає, що у партійних організаціях УСГ, члени якої становлять більшість у регіоні, мало відповідальності, зате багато нахабного тиску. «Вони орієнтуються тільки на лідера, — каже політолог. — Мені розповідали про жорстку дисципліну. Самостійно, без погодження, партієць не може ступити крок вліво чи вправо. Партійна дисципліна забороняє йому це робити. Харизматичний лідер — це добре, але в нього має бути потужна команда. Один у полі не воїн. Команда є, однак вона сформована на принципі відданості одній людині. А мала би формуватися за професійними якостями партійця, його вмінням працювати з людьми.

Співрозмовник уточнює, що це тільки його думка. Він не претендує на істину в останній інстанції. Після невеликої паузи ставить риторичне запитання: «Кому присягатимуть перебіжчики після наступних виборів?..»

 Чути і видно тільки лідерів

Активні дії Гройсмана та його команди перейшли дорогу «Слугам народу». Принаймні про це говорить дехто з місцевих політологів. За підсумками минулих виборів до місцевих рад «Слуга народу» — на другій позиції після УСГ за кількісним представництвом у місцевих радах. Автор публікації спілкувався з окремими партійцями «Слуги народу». Розмова відбувалася після оголошення результатів виборів. Мої співрозмовники відверто говорили, що здивовані успіхом «гройсманівців». Вони були настільки переконані в тому, що авторитет їхньої політичної сили забезпечить їм успіх, що навіть не малювали іншої картини.

— За нас агітували сотні невідомих агітаторів, яких ми навіть не просили про це, — розповідав один зі співрозмовників. — Так склалася на той час ситуація: виборці хотіли бачити при владі нових людей. Ще за нас агітував фільм «Слуга народу». Можливо, навіть переконливіше, ніж будь-хто з агітаторів.

Більшість виборців на Вінниччині повірили УСГ, а не «Слузі народу». Проте після того ні одні, ні другі майже не заявляють про себе. Стихли переможні фанфари і... тиша навкруги. Здебільшого чути і видно тільки їхніх лідерів.

— Між партійними лідерами і їхніми представниками на місцях велика прірва, — ділиться думками політолог. — Лідерів справді видно на екранах телеканалів. Наприклад, Гройсман нині активно розкручує тему тарифів напередодні опалювального сезону. Його вірний соратник Сергій Моргунов, нинішній міський голова Вінниці, за першої ліпшої нагоди згадує ім’я лідера їхньої партії. Значний резонанс мала справа створення Фонду боротьби з COVID-19. Це була ініціатива Гройсмана. У піковий період боротьби з хворобою залучили кошти підприємців, на них закуповували необхідне медичне обладнання, засоби захисту для медиків.

Так само часто згадує лідерів «Слуги народу» інший керівник — голова облдержадміністрації Сергій Борзов. Наголошує, що «Велике будівництво» це ініціатива Президента, що відкриття нових амбулаторій сімейного типу це кошти держави, що команда глави держави робить багато для блага людей.

— Якщо вони так стараються заради нас, своїх виборців, то чому тільки вони багатіють, живуть дедалі краще й краще, а народ дедалі гірше й гірше, — запитує вінничанин Микола Панасюк у відповідь на прохання автора публікації висловити свою думку щодо політичної ситуації в регіоні.

«Сходіть на ринок, подивіться на ціни, візьміть платіжку за комуналку — отам вся наша політична ситуація, — каже чоловік. — Все інше — то пуста балаканина».

Що каже опозиція?

Андрій Гижко продовжує очолювати обласну організацію партії «Європейська солідарність». Молодий політик, колишній перший заступник голови облдержадміністрації, залишився у команді Порошенка. На одній із сесій облради Гижко офіційно заявив про те, що фракція «Європейської солідарності» переходить в опозицію. Після цього партійці влаштували демарш, тобто покинули залу засідань.

Причиною цього, за словами Гижка, стало намагання більшості фактично монополізувати владу (у складі більшості депутати від УСГ, «Слуга народу» і «Батьківщини»). Йдеться про регламентну норму ради. У ній записано, що заступник голови облради бере участь у постійних комісіях, а його зауваження та пропозиції мають бути враховані при прийнятті рішень комісією. «Уявіть, до якої узурпації це може призвести», — каже Андрій Гижко. Депутати «Європейської солідарності» не погоджуються також з тим, що нова рада збільшила кількість заступників голови до чотирьох осіб, роздула штат, натомість зменшила кількість постійних комісій.

«Голос України» попросив Андрія Гижка охарактеризувати ситуацію в регіоні. «Політична стагнація, саме ці слова найбільше відображають те, що я бачу нині, — каже співрозмовник. — Зрозуміло, що мій погляд є поглядом упередженої людини, сподіваюся, таку само оцінку можуть висловити і неупереджені експерти».

За його словами, відсутність представників правлячої партії «Слуга народу» у місцевих радах не дає можливості впливати на життя області. «Виборці бачать лише активність голови облдержадміністрації Сергія Борзова, — каже Андрій Гижко. — Область втрачає рейтингові показники. Друга ознака стагнації, це відсутність відповідальності іншої політичної сили УСГ. Внутрішні конфлікти у названій політичній структурі були прогнозовані. Адже частина нинішніх партійців долучалися не за ідеологічними переконаннями, а задля вирішення особистих питань. У партію приймали насамперед за обіцянку віддано служити її лідерам. «Батьківщина» нівелювала свою діяльність. Партійців не видно і не чути, так само, як і ОПЗЖ».

Прогноз

Можливі несподівані коаліції

На кафедрі політології, базованого у Вінниці Донецького національного університету імені Василя Стуса, «Голос України» спілкувався із доктором філософії з політології Анною Осмоловською.

— На нашу думку, тобто, мою і колег по кафедрі, в області можливі несподівані коаліції, внаслідок яких з’явиться нова політична сила, — каже співрозмовниця. — Вона здатна об’єднати колишніх лідерів області, навіть тих, які нині знаходяться поза її межами, великий бізнес, публічних осіб, зокрема, тих, які входили до УСГ. Фактично Вінниччина нині є полем протистояння між представниками державної влади на місцях, «гройсманівцями», «Європейською солідарністю»... В результаті такого протистояння може утворитися нове об’єднання.

Політологи зауважують, що нині жодна із груп інтересів не здатна претендувати на монополію у прийнятті важливих для регіону рішень та претендувати на беззаперечну перемогу у виборах на всіх рівнях, якби вони відбулися у нинішній час. Тому й можливі несподівані коаліції.

До речі

Крайова організація Народного руху України обрала нового керівника. Це — Світлана Бевз, кандидат технічних наук викладач Вінницького національного технічного університету. На початку бойових дій на Донбасі вона разом з чоловіком Сергієм, теж викладачем університету, під час літньої відпустки протягом двох місяців виконували бойові завдання у батальйоні «Айдар».

— Мені неодноразово пропонували стати членом партії, — розповіла «Голосу України» пані Світлана. — Загалом, якщо не помиляюся, сім політичних сил кликали до своїх лав. Однак я не перебувала у жодній партії, а НРУ обрала тому, що у цієї політичної сили є справжній результат — вона боролася за відновлення Незалежності держави і досягла мети.

Інформація до роздумів

За результатами місцевих виборів 2020 року, до Вінницької облради увійшли депутати від шести політичних партій: 40 представників УСГ, по 11 — від «Батьківщини» і «Європейської солідарності», вісім — від «Слуги народу», по сім — від партії «За майбутнє» та ОПЗЖ.

Представники від УСГ очолили 11 з 18 міських рад області, увійшли у більшості до 15 міськрад, перемогли майже у всіх районних радах, а також отримали майже половину керівних посад у селищах та селах. Такого результату раніше не здобувала жодна політична партія в регіоні.

До речі, голова облради також представляє УСГ, як і троє його заступників, четвертий є представником «Батьківщини».

Вінницька область.