Численні відвідувачі приватного музею Олекси Довбуша в Космачі Косівського району й не здогадуються, скільки років власникові Михайлу Дідишину (на знімку). Жвавий чоловік із таким захопленням розповідає про унікальні експонати, що мимоволі передає свій азарт присутнім.

На своєму подвір’ї він встановив власноруч витесаний із каменю пам’ятник Олексі Довбушу. Його відкривали не так, як то відбувається на Гуцульщині відвіку, із освяченням (хоч потайки, мабуть, господар таки закликав місцеве духовенство, та й усіх гуцульських прадавніх богів, для благословення початку такої великої справи).

«Отож рік то був 1988-й, тисячоліття хрещення України-Русі. На відкриття монумента прибули відомі культурні діячі тогочасся. А дозвіл треба брати в КДБ, — розповідає Михайло Дідишин. — Приїхали «хлопці», кажуть — дамо дозвіл на відкриття, якщо вкажете, що то за сприяння партії. Понад дві тисячі осіб тоді було на урочистостях. А я мусив здавати звіт до «органів», скільки відвідувачів прийшло до музею. І рахував, бо в них було добре око. 

Відомий краєзнавець ще десь із п’ятдесят років тому поставив собі за мету віддати належну шану уродженцеві гуцульського села Печеніжин Олексі Довбушу, якого зрадницька куля дістала в Космачі.
Тож Дідишин віднайшов хату Штефана Дзвінчука, в якій, за переказами, цей місцевий ревнивець поранив Олексу Довбуша. Краєзнавець домовився, що її тодішній власниці радгосп побудує нове житло. А невеликий легендарний будиночок переніс на свою садибу, де й започаткував музей. Тепер тут є понад 500 унікальних експонатів, серед них — і особисті речі відважного опришка. На будинку значиться — Kosmach 218.

«Зараз почуєте, як шумно в гуцулів відчинялися двері, — запрошує до хатинки Михайло Дідишин. — Спеціально, щоб непроханого гостя помітити. Скрип видавав чийсь прихід. Гори повні небезпек, тож треба було захищатися».

Серед колекції — бартки, пістолі та інша тодішня зброя бравих легінів. Розглядати то все треба вдень, бо в хатинці нема світла, віконечка по-гуцульськи також маленькі. Так горяни захищали житло від небажаних гостей та звірів. Привертає увагу колода при вході.

«Ви знаєте, — каже господар, — з Одеського університету брали деревину на аналіз, хотіли викупити. Її вік — десь 10 млн років, уже й скам’яніла. А ото — Миколай-Чудотворець. Доторкніться до статуї та задумайте бажання».

Що тут ще можна загадати, як не єдине бажання — повернутися сюди ще не раз. Адже за якусь годину екскурсії годі все побачити, та головне — пропустити через себе. От, приміром, дивні фігурки людей із дерева. Десь витесані автором із суцільного стовбура, а то й знайдені хитромудрі корені та припасовані під якісь образи. Чудернацькі такі силуети, що відображають філософію автора-горянина.

«А ви вишивати вмієте? — повертає до реалій Михайло Дідишин і демонструє незвичайну книжечку. — Тут зібрані зразки космацьких візерунків. Їх авторка — Гафія Чорняк. Кожен узор має своє ім’я. Хотів би видрукувати це диво. А видавці хочуть за роботу 40 тисяч гривень. Не маю таких грошей».

Садиба Михайла Дідишина така ж незвичайна, як і сам господар. Минаємо Музей Довбуша, старий сад. А за ним — ще одна дивовижа. Паркова зона із кам’яними глибами. На одній з них викарбувано: «Ось, яке воно життя: добрий ранок і будьмо здорові». Замислюєшся мимоволі, а що лишаєш по собі на цій землі, які скарби та набутки.

«Тут жив і працював Михайло Дідишин, 1934 — 2034.
Хто любив мене живого,
Хтос любити буде знов.
Я люблю вас всіх від серця:
Із життя я не пішов», — напис на камені, вочевидь, майбутній надгоробок.

Ще до свого століття, до 2034-го, багато треба зробити-встигнути, але пам’ятник господар уже спорудив собі за життя. І слово «хтос» — то не пропущена автором буква, а саме так воно звучить у гуцульській розмовній подачі.

Прощаємося із гостинним господарем, подумки бажаємо Михайлу Дідишину сили та здоров’я, щоб справдилися його передбачення. Нинішні гості Космача — журналісти із центральних та регіональних видань.

Поїздка була в рамках туру, що його організували голова Одеського прес-центру Олександр Федоров, власник садиби «Еко Карпати» Григорій Том’юк та сільський голова Космача Дмитро Мохначук. Кожен із нас понесе часточку життєвої філософії майже 90-річного невтомного Михайла Дідишина, котрий мусить дожити до 2034-го, а своєю працею возвеличив Олексу Довбуша та загалом гуцульський дух.

Івано-Франківська область.

Фото автора.