На знімку зліва направо: директор літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди Микола Соляник, голова ОТГ Олександр Василенко, ректор КНУТД, академік НАПН України Іван Грищенко, директор зернової компанії Василь Стасовський, академік НАПН України Ольга Ярошенко, заслужений журналіст України Микола Петрушенко.

Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди» (№ 4084) відповідні міністерства, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоуправління проводять організаційні роботи з підготовки заходів щодо гідного вшанування видатного українського філософа і мислителя. Ювілей великого просвітителя-гуманіста, педагога, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника відзначатимуть 3 грудня 2022 року.

Григорій Сковорода народився взимку 1722 р. у козацькому селі Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині. Мандрівний філософ, автор геніальних творів і цитат, залишив нащадкам феноменальну духовно-педагогічну спадщину. Той, у кого «совість, як чистий кришталь» і сьогодні веде з нами діалог про сенс життя, духовне й мирське, призначення людини, про правду, багатство і беззаконня. Григорія Сковороду можна багато разів перечитувати, у його творах прості відповіді на складні питання. Тож він завжди актуальний.

До ювілею мислителя-мудреця фахівці розробили міжрегіональний туристичний маршрут «Стежками мандрівного філософа», який проляже Полтавською, Сумською та Харківською областями.

Далекий Китай, інша мова і культура. Але при першій зустрічі в Піднебесній (там Київський національний університет технологій та дизайну відкривав Український інститут) українці і мої зарубіжні співрозмовники назвали об’єднавчий аргумент:

Конфуцій і Сковорода — творці філософії щастя. Суть її для всього світу одна: пізнай і вдосконалюй себе заради творення добра.

Повірте, тієї миті, як ніколи, я відчув себе представником великого народу. Народу, шанованого за мудрість, що цінується віками. В цьому міжнародному визнанні заслуга Григорія Сковороди, який силою слова перетнув всі кордони і зробив найголовніше: підніс велич людського духу. Тієї миті не лише почуття гордості зашкалювало, але й потреба зробити щось таке, аби відповідати настановам великого філософа.

Тож ловлю себе на думці: «Якщо в Китаї знають і шанують українського філософа, то чи все ми робимо на його батьківщині, щоб втілити в життя вчення великого земляка?». Особливо нині, напередодні його 300-річчя. Так, видаються твори, їх вивчають у школі. Цього не досить. Григорій Сковорода писав, зокрема, що наука живе в діянні. Погодьтеся, пам’ять теж.

Отож пам’ять в діянні. Для відзначення ювілею створено урядову комісію, розроблено план заходів. Але вийшло як у лісі, верхів’я дерев пошуміло, а внизу тихо-тихо, хоча 300-річчя уже на порозі.

У моєму розумінні зустрічі має передувати така робота, щоб ми, всі українці, були не глядачами, а учасниками події. Щоб не лише дивились і слухали, а вникали в суть вчення філософа і робили для себе висновки для самовдосконалення. Це потрібно не лише Григорію Сковороді, який саме такої реакції на його твори чекав, а нам. Особливо молоді, яка визначає для себе життєві цінності.

Нам потрібна не кампанія для звіту, не дійство, аби пошуміти. Маємо подбати, як краще використати ювілей для духовного єднання народу. Адже Григорій Сковорода, і це визнав світ, — його прапор. Аби йому відповідати, маємо йти з ним не лише на свято, а й в земному житті.

І де, як не на батьківщині філософа, найкраще цим пройнятись. Щоб глибше зрозуміти як не лише словами, а ділом долучитись до великої справи. Як ректор хотів знайти ту нішу, де студенти зможуть бути причетними до творення образу свого Сковороди та так, щоб увібрали у себе його вчення.

Їду в Чорнухи Полтавської області, звідти в свій похід пішов мандрівний філософ. Згусток сковородинства зібрано в місцевому музеї його імені. Завдяки кропіткій праці місцевих ентузіастів тут створено цікаві експозиції, облаштовано «сад пісень», працює картинна галерея. Але біда в тім, що музей європейського філософа навіть не районної, а територіальної громади. Звідси й фінансування та увага.

— Через рік, — каже директор музею Микола Соляник, — ми прийматимемо шанувальників видатного філософа з усього світу. Від побаченого тут у них складатиметься враження про нашу державу. Якщо вона не допоможе фінансами, не зможемо привести в належний стан ні територію, ні підходи до неї. Роботи стільки, що за рік не впоратись. Чому? Бо увага до музею з боку влади епізодична — від ювілею до ювілею. Втрачає не лише музей — вся Україна. Адже перлина нашої історії до сьогодні залишається невідомою для більшості громадян України.

— На жаль, — додає голова Чорнухінської громади Олександр Василенко, — на засіданні урядової комісії, яка займається підготовкою 300-річчя Григорія Сковороди, підтримки я не зустрів. Після того, як розповів про фінансові проблеми, на інші засідання мене вже не запрошували. Спасибі, в міру своїх можливостей, нам допомагає керівник Баришівської зернової компанії Василь Стасовський. У нього, справді, державний підхід до виконання свого громадянського обов’язку.

Прикладність великого Сковороди стверджена ділом. Але самих лише його зусиль мало. А кожен згаяний день — то втрачена можливість.

Звичайно, коштів в університеті для латання даху і картинної галереї, облаштування території немає. Але ми підтримуємо заклик землячки Григорія Сковороди академіка НАПН України Ольги Ярошенко методом народної толоки допомогти Чорнухам підготуватись до гідної зустрічі 300-річчя великого філософа. Заради цього я й побував у Чорнухах.

Справді, тут є поле діяльності для проведення роботи на благо не лише громади, а всієї України, і до глибокого проникнення студентів у світ вчення філософа. На прохання керівників музею і громади університет береться за художнє оформлення атрибутів майбутнього свята, підготовку ескізів пам’ятних знаків і розробку логотипу селища. Нашу ініціативу Василь Стасовський підкріпив власною: він оголосив конкурс на краще виконання робіт. Переможців буде відзначено грамотами та преміями.

Як видно, ініціатива породжує ініціативу. А це свідчить, що підхід до вшанування Григорія Сковороди обрано правильний.

До ювілею залишилось більше року. Я хочу наголосити: лише якихось 400 швидкоплинних днів. І всі ми маємо усвідомити — йдеться не про гучні слова, а про роботу, яка має сприяти духовному єднанню народу.

Зважмо на слова Григорія Сковороди: «Щасливий той, хто поєднав свою улюблену працю з суспільною користю. Це і є істинне життя».

Йдімо цим шляхом!

Іван ГРИЩЕНКО, ректор Київського національного університету технологій та дизайну, академік НАПН України.

Фото надано Університетом.