Під час засідання.
Оголосивши до розгляду питання про обрання нового Голови Верховної Ради України, Перший заступник голови парламенту Руслан Стефанчук передав ведення засідання заступниці Голови Верховної Ради Олені Кондратюк.
Головуюча запропонувала оголосити перерву в засіданні для узгодження кандидатур на посаду Голови Верховної Ради України. Цю пропозицію підтримали 275 народних депутатів.
Після перерви О. Кондратюк повідомила, що фракція «Слуга народу» пропонує на посаду Голови Верховної Ради кандидатуру народного депутата Руслана Стефанчука. Крім того, на цю посаду було висунуто кандидатури народних депутатів Ярослава Железняка, Гео Лероса, Олексія Гончаренка та Яни Зінкевич.
Далі головуюча оголосила чергову перерву, щоб апарат Верховної Ради міг забезпечити надання необхідних відомостей про кандидатів. Після її завершення парламентарії підтримали порядок розгляду питання про обрання Голови Верховної Ради, а кандидати на цю посаду публічно оголосили, що у зв’язку з конфліктом інтересів не братимуть участі в голосуванні та обговоренні цього питання.
Руслан Стефанчук, представляючи свою програму, висловив вдячність фракції «Слуга народу», яка надала йому великий мандат довіри та запропонувала його кандидатуру на посаду Голови Верховної Ради України. «Понад два роки тому, виголошуючи свою доповідь як кандидат на посаду Першого заступника голови парламенту, я сказав, що цей етап ми насамперед можемо пов’язати із двома речами — довірою та відповідальністю. Вважаю, що ці основні постулати не втратили своєї актуальності», — сказав він, підкресливши, що парламент, як єдиний законодавчий орган, завжди був тим місцем, де перепліталася політика та законотворчість. «Але мені здається, що в парламенті інколи буває дуже багато політики і дуже мало фахової законотворчості. Тому посаду Голови Верховної Ради України, її призначення, я бачу в тому, щоб ми з вами доклали максимум зусиль не для особистого піару, а для підвищення саме якості нашого законодавства. Адже творити якісне законодавство — це наше головне завдання», — зазначив Р. Стефанчук.
Перейшовши до уже зроблених нинішнім парламентом справ, він нагадав, що особисто причетний до тих ініціатив, які можуть безпосередньо сьогодні стати фундаментом подальшого вдосконалення законодавства. «Це законопроекти про референдум, про правотворчу діяльність, про кримінальну відповідальність за кнопкодавство, про дерадянізацію законодавства, про рекодифікацію цивільного законодавства... Таких законопроектів ми з вами подали дуже багато. Ми працювали в робочих групах, ми дискутували, ми прагнули зробити наше законодавство кращим. При цьому, особливо приємно, що за половину нашої каденції, за оцінками громадських організацій, я продовжую залишатися одним із тих народних депутатів, який не подав жодного законопроекту із корупційними ризиками», — сказав народний депутат.
Також Р. Стефанчук відзначив, що нинішній парламент вперше в історії українського парламентаризму почав системно займатися плануванням законотворчої діяльності та затвердив плани законопроектної роботи на 2020 і 2021 роки. «Попереду ще багато роботи і нереалізованих завдань, тож треба невідкладно ставати до спільної праці. Я сподіваюсь, що всім роздана моя автобіографія, однак впевнений, що за два роки спільної роботи ви знаєте про мене все. Можливо, навіть більше, ніж я сам про себе знаю, з моїми плюсами та мінусами, з моїми перемогами та помилками. Тому, на відміну від інших кандидатів, для мене сьогоднішній день є певного роду і звітом про роботу впродовж останніх більш ніж двох років», — зауважив він.
Руслан Стефанчук також нагадав, що цей день є достатньо символічним, адже саме 7 жовтня 1993 року був прийнятий Закон «Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України». «Цим актом вперше на законодавчому рівні було позиціоновано Верховну Раду як парламент, окреслено професійну основу його діяльності, що стало потужним поштовхом розвитку парламентаризму в майбутньому», — зазначив він, наголосивши, що нині у народних депутатів є унікальний шанс своєю працею довести, що парламент є місцем прийняття нагальних і важливих для людей та держави рішень. «Попереду ще багато викликів і завдань. Давайте пройдемо їх з гідністю», — закликав Руслан Стефанчук та завершив свій виступ словами вдячності як тим, хто проголосує «за», так і тим, хто проголосує «проти». «Це для мене дороговказ, як стати кращим», — зауважив він.
Народні депутати Ярослав Железняк та Гео Лерос повідомили, що знімають свої кандидатури на посаду голови парламенту.
Олексій Гончаренко у своєму виступі зазначив, що в разі обрання він насамперед вирве телефон, який з’єднує будівлю парламенту із Офісом Президента, щоб народні депутати ухвалювали рішення без вказівок з Банкової.
Яна Зінкевич у своєму виступі запевнила, що може стати справді незалежним Головою Верховної Ради, «для якого не існуватиме політичних інтриг, а лише інтереси українського народу, української держави та української армії».
Після виступів представників депутатських фракцій та груп головуюча Олена Кондратюк повідомила, що оскільки ще мають виступити народні депутати, а на 16-ту годину заплановане проведення позачергового пленарного засідання, то розгляд питання про обрання нового Голови Верховної Ради буде продовжено у п’ятницю.
Перед цим парламентарії 284 голосами підтримали пропозицію про відкликання Дмитра Разумкова з посади Голови Верховної Ради України.
На початку розгляду цього питання Д. Разумков у зв’язку з конфліктом інтересів передав ведення засідання народному депутату Данилу Гетманцеву.
Народний депутат Олександр Корнієнко, який виступав від імені ініціаторів відкликання Д. Разумкова з посади, нагадав, що більшість із тих, хто переміг на виборах два роки тому, не були народними депутатами, а хтось уже мав політичний досвід, тому одного з них обрали лідером партії та виборчого списку «Слуги народу». «На жаль, виявилося, що політичний досвід грає в різні боки», — зауважив він, підкресливши, що застосування подвійних стандартів почало ставати не лише буденністю, а й предметом торгу з політичними опонентами. «Дмитро Олександрович, на мій погляд, відступив від загальних принципів і більше не є членом нашої команди, та, відповідно, не може представляти нашу партію на такій високій посаді. У партії та виборців є безліч запитань до роботи голови парламенту. Більшість з них риторичні, але, я впевнений, Дмитро Олександрович, що ви, у манері вам притаманній, філігранно за формою, але не факт, що наповнено, за змістом, будете на них відповідати», — зазначив О. Корнієнко.
Насамперед він запитав у Д. Разумкова, як так сталося, що у Верховній Раді почав працювати принцип «друзям та собі — все, а ворогам — Регламент». «Чому одні комітети отримували висновки швидше і їх закони завжди потрапляли в порядок денний, а інші були відкинуті на маргінес парламентського життя? Чому 15 місяців не призначався керівник апарату Верховної Ради і ми живемо з виконуючим обов’язки тоді, коли ви заявляли, що є противником виконуючих обов’язків міністрів? Якщо ми такі фанати Регламенту, чому майже щодня порушується проста норма, що виступи на засіданнях мають стосуватися теми порядку денного? Чому рік для журналістів не відкривались кулуари «через ковід», але раптом відкрилися за день до обговорення питання вашої відставки? Чому майже нічого не зроблено для імплементації сотень сторінок рекомендацій з питань реформи Верховної Ради, а нашу обережну спробу застосувати при розгляді поправок відповідно до статті 119 Регламенту особливу процедуру було поховано під незрозумілими домовленостями», запитав О. Корнієнко та констатував, що «врешті-решт, парламент перетворився на гальмо для реформ, курсу Президента і того, чого чекає вся країна».
Також О. Корнієнко висловив думку, що коли Д. Разумков хоче стати окремим національним політиком, то нехай відповість на низку інших запитань: чи є ворогом України Віктор Медведчук; чи є ворожими до України проросійські телеканали 112, «ZIK», «NewsOne», сайт «Cтрана. ua»; чи є російським пропагандистом Анатолій Шарій; чи шкодять Україні контрабандисти, газові олігархи, кримінальні надрокористувачі? «Якщо ви відповісте «Так» на ці запитання, то у нас є четверте: чому ви не підтримували санкції проти всіх вищевказаних осіб і організацій на РНБО», — запитав О. Корнієнко, наголосивши, що «Слуга народу» будує сильну Україну, яка має перемогти зовнішнього ворога у вигляді РФ, та внутрішнього, у вигляді п’ятої колони, олігархів, корупції і бідності, однак у монобільшості більше немає віри, що цього саме хоче й Д. Разумков.
Дмитро Разумков розпочав свій виступ з цитування передвиборчої програми, підкресливши, що у 2019 році «Слуга народу» йшла на вибори «не за посадами і не за грошима, а щоб змінити країну, зробити її кращою». «Я пам’ятаю, як світилися очі у тих людей, які долучалися до команди, я пам’ятаю очі людей, які нам вірили. На жаль, сьогодні в цій залі я бачу вже інші очі, а очі людей також дуже сильно змінилися. Весь цей час я намагався робити так, щоб хоча б частина тих обіцянок стала реальністю. Не гарними назвами та гаслами, за якими часто ховаються неправильні та незаконні речі. Але якщо ми повернемося до проголошених принципів, то принцип демократії, з яким ми йшли на вибори, став принципом влади більшості, принцип верховенства права та закону змінився на політичну доцільність, принцип права на власну позицію та свободу слова змінив принцип «хто не з нами, той проти нас», принцип «закон один для всіх» став принципом «друзям — усе, ворогам — закон». А принцип, що «офшори для влади — ганьба», став принципом «нічого страшного, у кожного ФОПу вони є», — сказав Д. Разумков, запевнивши, що його принципи не змінилися, і є такими, які й були.
Наголосивши, що жодна посада не варта втрати самоповаги, гідності та довіри людей, Д. Разумков висловив переконання, що за будь-яких штормів та буревіїв український парламент повинен залишатися запобіжником, яким він був у нашій історії, та точкою рівноваги і балансу в державі. «Незалежно від того, хто буде Головою Верховної Ради, парламент повинен залишатися суб’єктною інституцією. Бо інакше це шлях до втрати демократії, узурпації влади та втрати парламентаризму», — сказав він.
Після виступів представників депутатських фракцій та груп головуючий поставив на голосування пропозицію про відкликання Дмитра Разумкова з посади Голови Верховної Ради України. «За» проголосували 284 народні депутати.
Повернувшись до ведення засідання, Перший заступник Голови Верховної Ради Руслан Стефанчук надав слово народному депутату Андрію Мотовиловцю, який запропонував одразу перейти до процедури обрання нового голови парламенту.
Під час засідання Верховна Рада підтримала проект постанови про перейменування села Болгарка Бердянського району Запорізької області на село Софіївка (№ 5075). Голова підкомітету Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Віталій Безгін повідомив, що йдеться про нове перейменування нинішньої назви села Болгарка на село Софіївка. У 2016 році це село, яке мало назву Коларовка, було перейменовано на село Болгарка, проте місцеві мешканці не погодилися з новою назвою та ініціювали її зміну. «Рішення про перейменування села Болгарка на село Софіївка підтримала як громада села, так і районна та обласна ради», — сказав В. Безгін, зауваживши, що нова назва не має жодного відношення до радянської назви Коларовка, тому про порушення закону про декомунізацію не йдеться.
Водночас Володимир В’ятрович звернув увагу, що законодавство передбачає лише три підстави для перейменування: усунення повторів, повернення історичних назв та декомунізацію.
«Український інститут національної пам’яті поінформував профільний комітет, що згідно із Законом «Про географічні назви» присвоєння однієї і тієї ж назви кільком однорідним географічним об’єктам у межах одного району не допускається, а в Бердянському районі уже є село Софіївка», — наголосив він.
Також парламентарії підтримали проект постанови про перейменування села Старий Чорторийськ Камінь-Каширського району Волинської області на село Чарторийськ (№ 5077).
З днем народження вітали народного депутата Олександра Ковальова.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
