Тут він народився 260 років тому, тут його поховали, на території нинішньої Іванівської громади, неподалік міста Калинівка.
Віддати шану знатній свого часу особі приїхали генеральний консул Польщі у Вінниці Дам’ян Цярцінські та голова ГО «Спілка поляків Вінниччини» Алла Ратинська. До участі в церемонії доєдналися заступник голови Іванівської територіальної громади Ігор Лановий, історик за фахом, староста Пиківського старостинського округу Василь Скічко. На захід прийшли вчителі й учні місцевих шкіл.
Вшанування відбувалося у селах Пиків й Уладівка. У Пикові був родовий маєток Потоцьких. Нині на його місці адмінбудівля місцевого рибного цеху. На її фасаді встановлено меморіальну дошку. Напис на ній двома мовами — українською і польською. Дам’ян Цярцінські (на знімку) запалив лампадки біля меморіальної дошки та поклав корзину квітів до пам’ятного знака на честь Яна Потоцького, що на місцевому католицькому цвинтарі.
У селі Уладівка теж є меморіальний знак, присвячений видатному поляку. Знаходиться він на території місцевої школи. Там зібралися місцеві жителі. Вони слухали польського дипломата, який говорив про те, за що шанують і чому пам’ятають Яна Потоцького. Насамперед за роман «Рукопис, знайдений у Сарагосі». Писався він, зокрема, й у згаданих селах Пикові та Уладівці, де проживав Потоцький.
Твір має жанр пригодницько-містичного роману. Написаний французькою мовою. Перші розділи опубліковані в 1797 році. Одночасно автор продовжував писати і друкував нові фрагменти. Так тривало аж до 1815 року, коли його серце зупинилося. Мабуть, через так званий «крутійський» сюжет книжку друкували анонімно. Ім’я автора назвали уже після смерті. Пригоди розгорталися не тільки на сторінках роману, де йдеться про те, як іспанський офіцер 66 днів добирався горами до Мадрида, як зустрів двох іноземок і після того почалися його незвичні пригоди. Відбувалися вони і з самим текстом: частина рукопису була втрачена в 1804 році. Є згадки про те, що їх вдалося віднайти, в іншому варіанті спогадів сказано, що зробити це не вдалося. З французької роман переклали на польську, а 2015-го й на українську. У середині 1960-х його екранізували.
Фото зі сторінки в Фейсбуці Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці.
