Один із таких листів — про начальника комунального підприємства «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» Рівненської обласної ради, що в селищі Клевань Рівненського району, депутата Рівнеоблради Андрія Бурачика (на знімку). Щоправда, такі листи про лікаря з більш як двадцятирічним стажем надходили до нас і раніше, коли він очолював медицину обпаленого Чорнобилем Рокитнівського району Рівненщини.
— Я замовила подячний молебень за Андрія Бурачика, працівників госпіталю, який він очолює, а також за поранених в АТО/ООС бійців, які проходять тут курс лікування та реабілітації, — пише наша читачка із села Масевичі Рокитнівської територіальної громади Рівненщини Антоніна Шкуринська. — Я довго сиділа на території госпіталю і бачила, як привітно ставиться персонал до наших бійців, як уважно вислуховує кожного начальник госпіталю Андрій Бурачик. Навіть сусіди по під’їзду не завжди вітаються один до одного, а тут усі бажають один одному гарного дня й доброго здоров’я.
А привела в госпіталь нашу читачку дуже велика проблема. Вона шукала поради й допомоги в депутата Рівненської обласної ради Андрія Бурачика, який фактично представляє виборців нинішнього укрупненого після децентралізації Сарненського району (сюди увійшли Сарненський, Рокитнівський та Дубровицький райони), де й живе сім’я авторки листа.
— Мій син Олександр рік тому зламав ногу — постраждав надколінник, — пише читачка. — Ця біда трапилась якраз у розпал пандемії, коли всі лікарні були зачинені і використовувались фактично під лікування хворих на ковід. Тому не зробили своєчасно операцію — просто не було де її зробити. Нога неправильно зрослась. Син, молодий ще чоловік, не міг ходити, зокрема й на роботу. На дорогі клініки в нашої сім’ї немає коштів. Тому звернулися до нашого депутата за порадою і по допомогу. І він відгукнувся, хоча й у цьому я не сумнівалась на жодну хвилинку: надто багатьом людям допоміг Андрій Іванович.
— Мого сина обстежили, прооперували. Тут свій високий професіоналізм виявив лікар-травматолог Микола Літвінчук, за що я і мій син йому щиро вдячні. Адже все ускладнювалось задавненістю травми, — пише пані Антоніна. — Вдячна медикам госпіталю не тільки за те, що ставлять на ноги мого сина Олександра, а й від імені матерів атовців — що так кваліфіковано вони лікують і наших бійців. Мені як матері це дуже приємно.
Загалом про колектив госпіталю, що в селищі Клевань Рівненського району, дуже гарні відгуки. Нині тут лікуються і проходять реабілітацію 180 наших бійців. А загалом за рік допомогу закладу отримують чотири тисячі наших воїнів. Для цього в госпіталі є належна матеріальна база, а головне — прагнення медперсоналу допомогти пацієнтам. І для цього вони використовують не лише новітні методики, а й добре підбадьорливе слово і ставлення.
