Юлія Степаненко.

Тож читачі мають гарну нагоду згадати свої інститутські роки, а ми — розповісти про студентів нинішніх, про тих, ким має пишатися країна і завдяки кому про нас дізнаються у світі.

Володимир Каран та Єлизавета Столярчук зі шкільних років звикли поєднувати навчання з наукою. Нині вони — студенти другого курсу Інституту прикладного системного аналізу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». В листопаді Володимир та Єлизавета представляли свої наукові роботи на міжнародному конкурсі Challenge and Innovation Forum (CIF) у Катарі й отримали дві срібні медалі.

Каран запропонував концепцію камуфляжного матеріалу для вояків та костюма з нього, непомітного для ворожих засобів тепловізійного й інфрачервоного спостереження. А Столярчук представила нову конструкцію вітряного генератора на основі сегнерового колеса. Цей пристрій здатен ефективно працювати в районах з високою швидкістю вітрових потоків і взагалі у найнесприятливіших кліматичних умовах.

Зауважимо, що Володимир Каран та Єлизавета Столярчук — вихованці київського відділення Малої академії наук України. Цьогоріч столичні МАНівці здобули більше трьох десятків нагород на міжнародних наукових конкурсах та більш ніж 150 — на всеукраїнських.

Одразу чотири золоті медалі отримали вони на щорічному Міжнародному фестивалі інженерії, науки та технологій в Тунісі (International Festival of Engineering Science and Technology, I-FEST), який через пандемію проходив в онлайн-форматі.

Журі високо оцінило роботу студента першого курсу факультету природничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Дмитра Риженка, присвячену розв’язанню екологічних проблем Києва.

Він працював над своїм проектом майже три роки — провів екологічну оцінку вмісту меркурію (ртуті), свинцю й кадмію у ґрунті та рослинах Національного природного парку «Голосіївський», вивчив закономірності біоакумуляції токсичних металів та визначив пріоритетні напрями контролю забруднення екосистем парку.

«Вміст свинцю в ґрунті перевищує гранично допустимі концентрації приблизно в півтора рази», — розповідає Дмитро. У нього є три версії походження цієї проблеми — по-перше, на ґрунті міг осідати свинець з вихлопних газів від автомобільної техніки, тим більше що до 1990-х чи й 2000-х років у бензин додавали спеціальну присадку — тетраетилсвинець, по-друге, дається взнаки високе антропогенне навантаження — зокрема, забруднення довкілля сучасним «технічним» сміттям, таким як батарейки, які містять купу токсичних речовин. По-третє, свинець міг потрапити сюди разом із залишками боєприпасів та пально-мастильних матеріалів від воєнної техніки під час Другої світової, припускає Дмитро Риженко.

Відомо, що територією Національного природного парку «Голосіївський» проходили перша і друга лінія оборони Києва. Жодна війна не минає безслідно для довкілля, тож її наслідки ми відчуваємо навіть 76 років потому...

Дмитро запропонував досить дешевий та ефективний засіб очищення ґрунтів від такого важкого металу, як ртуть. З’ясував, що найкраще його акумулює кропива дводомна, тож досить цією рослиною засадити певну ділянку, а за певний час — очистити від неї, і справу зроблено! Сподіваємося, його наукову роботу візьмуть на озброєння державні структури, які мають на практиці займатися моніторингом стану довкілля та розв’язанням екологічних проблем...

Не менш цікаві теми запропонували й інші учасники I-FEST. Так, студентка І курсу економічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Юлія Степаненко отримала золоту медаль за роботу, присвячену прогнозуванню розвитку епідемії коронавірусної хвороби в країні. Ще одну студентку КНУ, — Євгенію Анастасію Рудик — відзначили найвищою нагородою за проект «Рівнобедрені трикутники, описані навколо криволінійних серпоподібних двокутників». Нині дівчина навчається на ІІ курсі механіко-математичного факультету.

З огляду на кількість престижних дипломів та медалей, привезених з різноманітних міжнародних конкурсів нашими студентами, за майбутнє країни можна не хвилюватися. Головне — створити всі умови для того, щоб наукова молодь бачила перспективу для розвитку вдома і залишалася працювати в Україні.

Фото надано Київським відділенням МАН.