Сьомого грудня відзначатимемо День місцевого самоврядування. Для багатьох працівників цієї надважливої суспільної сфери це свято буде з гірким присмаком невирішених питань та проблем. Про одну з больових точок, яка заважає територіальній громаді рухатися вперед, розповідає радник міського голови Канева, працівник місцевого самоврядування із 40-річним досвідом Микола Москалець (на знімку).

Перехідний період адміністративно-територіальної реформи, на мою думку, затягнувся. Ця обставина спричиняє негативний резонанс між органами державного управління та місцевого самоврядування на місцевому рівні. Через нечітко сформульовану в законодавстві тезу про розмежування повноважень, зокрема про право власності на майнові комплекси, що раніше належали ліквідованим районам, виникають колізії. На жаль, призводять вони навіть до судових інстанцій.

Спочатку трохи історії. Від часу побудови в Каневі адміністративного приміщення (в 70-х роках минулого століття) апарат виконавчого комітету та секретаріат Канівської міської ради розміщувались у кімнатах першого поверху цієї будівлі. На другому і третьому поверхах тієї ж споруди працювали відповідні структури Канівського району.

До 1977 року Канів був містом районного підпорядкування, і питання щодо належності будівлі тій чи іншій громаді не виникало взагалі. Вона належала громаді Канівського району та місту Каневу. З 1977-го Канів отримав статус міста обласного підпорядкування, а згодом — значення. Ставши окремою адміністративною одиницею, виконавчий комітет Канівської міськ-ради орендував приміщення першого поверху в балансоутримувача за символічну плату (1 крб, а згодом 1 грн на рік). З цього питання адміністрації Канева і Канівського району знаходили повне порозуміння. Так тривало доти, поки не запрацювала адміністративно-територіальна реформа, під час якої було ліквідовано Канівський район. Правонаступником Канівської районної ради стала Черкаська районна рада. І тут почали відбуватись цікаві, якщо не сказати парадоксальні, речі.

Майно, установи та заклади, про які потрібно піклуватись, забезпечувати фінансами, організовувати щоденний процес надання послуг для населення конкретної території, рішеннями Черкаської районної ради було без проблем передано Канівській міській територіальній громаді, до складу якої ввійшло 10 сіл ліквідованого району.

А от адміністративне приміщення, яке півстоліття слугувало Каневу і сільським населеним пунктам колишнього Канівського району, оголошено... власністю Черкаської районної ради! Більше того, за нього вже потрібно платити не символічну орендну плату, як було десятиліттями до цього, а суму, що обраховується, виходячи від експертної комерційної вартості будівлі.

І зовсім абсурдно. Орган місцевого самоврядування не може нормально забезпечити приміщення теплопостачанням, бо, за визначенням Черкаської районної ради, виконавчий комітет Канівської міської ради «не є ні власником, ні орендарем цього об’єкта» (лист № 176 від 28.10.2021 року).

Далі — більше. Черкаська районна рада, ставши правонаступником Канівської районної ради, оголосила про своє монопольне володіння комунальним підприємством «Райтеплоенергія», не погоджуючись передати його Канівській міській територіальній громаді.

Чому це підприємство так «сподобалося» чиновникам райради? Адже, нагадаю, заклади культури, медицини, соціальної сфери ліквідованого Канівського району посадовців із Черкас ніяк не зацікавили. Відповідь проста: «Райтеплоенергія» може приносити вигоду. Зокрема, останнім часом керівники підприємства зайнялися вигідним бізнесом — торгівлею піском. Чи законно вони добувають місцеві корисні копалини — справа правоохоронних органів.

Що ж до наших перипетій із посадовцями Черкаської райради, то тут без втручання суду не обійтися. Адже ми вичерпали всі можливості шляхом переговорів та аргументованих звернень до владних інстанцій вирішити це питання. Хоча, слід зазначити, за інформацією Міністерства розвитку громад і територій, чинне законодавство в конфлікті, що виник, на боці створених територіальних громад. Черкаські обласна і районна державні адміністрації теж на боці Канівської міської ради. Про це очільники державних структур публічно заявили.

Однак усі ми нині перебуваємо у глибокій турбулентності. Держава не завершила адміністративну та медичну реформи, нагрянула глобальна енергетична криза... Що робити в цій ситуації базовим громадам? Незважаючи на серйозні виклики, продовжувати піклуватися про повсякденне життя простих людей, поліпшувати наперекір обставинам рівень їх соціального захисту і побуту.

Радники Президента (не називаємо прізвищ, бо їх багато), періодично стверджують: «У створених громадах збільшились надходження до місцевих бюджетів, а міські голови не хочуть платити за газ, витрачений місцевими котельнями».

...Принаймні такі сентенції можна списати на брак професіоналізму та необізнаність. Радникам згори не зовсім добре видно, що діється на місцях.

А от яку роль сьогодні виконують районні ради, до складу яких увійшли створені територіальні громади ліквідованих районів? Чи не виконують вони бутафорну функцію, ні за що не відповідаючи, зате привласнюючи те, що їм не належить?!

Сподіваюсь, «Голос України» поставить це питання перед нашими законотворцями і виписані закони будуть більш чіткими.

Конфлікт, що виник між Черкаською районною радою та Канівською міською територіальною громадою, не поодинокий. Такі колізії виникають у кожній області. Й «розрулити» їх можна лише в законодавчому полі.

Записала Лідія ЛІСОВА.

Черкаська область.

Фото надано Канівською міською радою.