Про те, як потерпають родини від домашніх тиранів, суспільство знає. І намагається з цим боротися. Однак самі жертви дуже часто не готові не те що обстоювати свою гідність і права, а навіть згадувати про це привселюдно. Комусь соромно, хтось боїться розправи, а хтось просто не вірить у можливі зміни в житті. Як вирватися з цієї пастки й захиститися від побоїв та знущань? Своїми думками з цього приводу поділився керівник Хмельницької обласної прокуратури Олексій Олійник.

— Жертви домашнього насильства терплять і мовчать, бояться реакції кривдника та осуду суспільства. Це породжує безкарність і нові злочини, а скривджений потрапляє в «клітку», з якої важко вибратися. Та вихід є. І його допомагають відшукати служби у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Нацполіції, освітні та медичні заклади, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, суди і, звичайно, прокуратура. Усі вони мають працювати, щоб насамперед запобігти домашньому насильству. Але частіше доводиться мати справу вже з його наслідками.

Цьогоріч до органів поліції надійшло понад три тисячі заяв і повідомлень про вчинення таких злочинів. Було зареєстровано майже 150 кримінальних правопорушень. Причому порівняно з минулим роком їхня кількість зросла майже на третину. Органи поліції склали тисячі адмінпротоколів, поставили на профілактичний облік більш як 2,3 тисячі кривдників. До суду було спрямовано десятки обвинувальних актів і засуджено понад 60 зловмисників.

— Статистика вражає. Але навіть попри такі масштаби роботи чому не вдається зупинити насильство?

— Дужче часто його вчиняють на побутовому ґрунті та через вживання алкоголю. У 80% випадків жертвами є дружини і матері. Майже десяток обвинувальних актів у кримінальних провадженнях — за фактами замахів та умисних вбивств, а також тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Приміром, до 7,5 року позбавлення волі засуджено мешканця села Іванівці, який п’яний завдав смертельних травм своїй матері. Жорстоко побита бабуся по медичну допомогу не звернулася і померла вдома через півтори доби... Через те що не дала синові гроші на спиртне та сигарети, дістала удари молотком по голові і мешканка села Дмитрівка. Жертві з трьома переломами скроневої кістки вдалося дійти до сусідського будинку, де їй викликали швидку допомогу. Це і врятувало життя. А сина засудили до 7,5 року позбавлення волі...

Та варто не забувати, що домашнє насильство — це не тільки побої. Є і психологічне, і сексуальне, і економічне насильство.

— І що страшніше?

— Важко сказати. Є чимало прикладів притягнення до відповідальності за образи, погрози, приниження — психологічне насильство. До року позбавлення волі засудили жителя села Самчики, який постійно лаявся та погрожував старенькій матері фізичною розправою. Та дуже страждала і боялася за свою безпеку. Поліція не раз складала на нього адмінматеріали, але це не допомагало. Тож довелося посадити за ґрати... Загалом впродовж року поліцейськими було внесено майже 300 термінових заборонних приписів. А ще потерпілі можуть звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису на строк до шести місяців. Але жертви такою можливістю користуються нечасто — за рік зафіксовано до 10 таких приписів.

— Чому? Бояться? Не знають про таку можливість? Чи не вірять, що це допоможе?

— Напевно, все разом. Згадується приклад, коли мешканець Шепетівського району вісім разів притягувався до адмінвідповідальності. Рішення суду про накладення штрафів він не виконував та продовжував психологічно знущатися над своєю цивільною дружиною. Після погроз фізичною розправою жінка таки змушена була звернутися із заявою до поліції. Прокуратура скерувала обвинувальний акт до суду... А от Білогірський райсуд затвердив угоду про примирення і призначив сину, котрий постійно знущався над матір’ю, покарання у вигляді громадських робіт на 150 годин. Але чи вплине це на нього?..

До речі, досить часто трапляється, що самі жертви жаліють своїх кривдників. І ця жалість породжує нові, ще важчі злочини. Торік п’яний житель села Кутки приревнував і побив свою співмешканку. Бив молотком, палицею, руками та ногами по голові і всьому тілу. Після мордування жінка померла одразу. Суд засудив зловмисника до 10 років позбавлення волі. Але всього цього могло і не бути. Адже два роки тому чоловік уже притягувався до кримінальної відповідальності за легкі тілесні ушкодження співмешканці. Але тоді провадження було закрито через відмову потерпілої від обвинувачення.

— Таким тоді був свідомий вибір дорослої людини. А чи можуть його зробити діти, коли страждають від дорослих?

— Їм набагато важче. Якщо дорослі мовчать про домашнє насильство свідомо, то діти є незахищеними. Саме тому державний механізм щодо їх захисту має працювати особливо злагоджено! Служби у справах дітей мають бути найпершими, хто порятує і допоможе. Але в умовах децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування у низці тергромад такий орган тривалий час не функціонує. Доцільність його існування в окремих ОТГ прокурорам необхідно доводити у суді. Уже подано 18 позовів про зобов’язання органів місцевого самоврядування утворити у своїй структурі такі служби. Та, на жаль, повноцінна робота служб у багатьох громадах досі не налагоджена.

Дуже сподіваюся, що цю проблему буде розв’язано, адже цьогоріч кількість неповнолітніх, потерпілих від домашнього насильства, зросла майже на дві третини.

Зазвичай кримінальні провадження за фактами домашнього насильства стосовно дітей реєструються за ініціативою одного з батьків або тих, кому випадково стало відомо про насильство. Хоча це мали б робити відповідні служби, а допомагати їм у цьому — заклади освіти та медицини.

В області пам’ятають випадок, коли в реанімацію доправили непритомну побиту 5-річну дівчинку. Так познущалася над нею мама. Через травму дитина померла... Чи інший випадок. За повідомленням педагогів і начальника відділу у справах дітей та соцзахисту населення Смотрицької ОТГ було розпочато кримінальне провадження за фактом катування батьком своїх дітей. Жертви неохоче йшли на контакт та не одразу розповіли про те, що батько бив розпеченою кочергою 8-річного хлопчика та 6-річну дівчинку. Його співмешканка, раніше засуджена за тілесні ушкодження своїй дитині і позбавлена батьківських прав щодо двох дітей, бачила катування і мовчала...

Прикро, але збільшується кількість випадків сексуального насильства та згвалтування неповнолітніх батьками та співмешканцями матерів. В одній родині насиллю піддавалися двоє 6-річних хлопчиків, 8-річна дівчинка та 11-річний хлопчик. В іншій вітчим систематично гвалтував свою 12-річну падчерку. Він уже мав судимість за такий злочин та після десятирічного ув’язнення взявся за старе. Інший нелюд розбещував та гвалтував своїх двійнят — сина та дочку...

Навіть під час суду не всі визнали свою вину. Але після її доведення отримали чималі строки покарання — від 9 до 15 років. Сподіваюся, такі строки ув’язнення стануть попередженням для інших.

Загалом маю велику надію, що потерпілі від домашнього насильства не замовчуватимуть проблему і звертатимуться по допомогу. Тільки так можна зупинити домашніх катів.

Розмовляла Ірина КОЗАК.

Хмельницький.