«Да Вінчі» (ліворуч) на базі роти разом із бійцями.

Дмитро Коцюбайло («Да Вінчі»), командир 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», удостоєний звання «Герой України».
Литовський волонтер Йонас Охман написав про «Да Вінчі», що він на російсько-українській війні є певним символом. Cаме «Да Вінчі» не раз показував, що він рішуче налаштований та здатний захищати свою країну, навіть коли сама країна не до кінця здатна чи хоче це робити. Познайомились ми з ним на шахті «Бутовка» 7 червня 2014 року. Вночі був бій. Були поранені.

Пам’ятаю, що «Да Вінчі» дав мені смішний, але міцний жовтий шолом замість мого симпатичного чорного, майже страйкбольного. Потім бачились кілька разів. Також 12 жовтня 2018 року під час військовому балу, де він танцював зі своєю коханою Аліною Михайловою. Його фото є в моїй книжці «Фронтовий альбом». Востаннє зустрічались 11 лютого цього року в Авдіївці. Разом з Олександром Моторним, Сергієм Кісельовим та Сергієм Шпортилом заїжджали до нього на базу. «Да Вінчі» розповів про свою військову роботу, яка не завжди стає широковідомою. Після зустрічі всі ми були в захваті. Дмитро Коцюбайло — воїн у чистому вигляді. Якщо б ми шукали образ якогось ідеального українського воїна, патріота — то це він. На мою думку, доки є такі люди, як Дмитро Коцюбайло, будь-який зайда обламає свої зуби в Україні. Щиро вітаємо достойного воїна!

Олександр КЛИМЕНКО.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.

***

Уродженець села Задністрянське колишнього Галицького, а нині Івано-Франківського району має лише 26 років та добре відомий не лише на Прикарпатті під псевдо «Да Вінчі».

Як ідеться в нагородному листі, Дмитро Коцюбайло удостоєний такого почесного звання за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Зрештою, так держава подякувала й Добровольчому українському корпусу (ДУК) «Правий сектор», який відіграв неабияку роль у Революції Гідності та в перші роки російсько-української війни. А цими днями виповнилося вісім років від часу створення цього формування.

Дмитро Коцюбайло після закінчення Бовшівської школи навчався в Івано-Франківському художньому ліцеї. З перших днів Революції Гідності, зовсім юним, вирушив на Майдан та став добровольцем «Правого сектору». Із початком буремних подій на сході країни Дмитро разом з іншими добровольцями протягом семи місяців перебував на бойових позиціях з оборони донецького аеропорту. А в 2015 році став командиром 1-ї Окремої штурмової роти ДУК «Правий сектор». Брав участь у боях за Савур-Могилу, Піски, Старогнатівку, Білокам’янку, Красногорівку, шахту «Бутовка».

«У цій роті служили добровольці з Косівського району, тому наші благодійники від 2015 року регулярно допомагали бійцям, — розповідає волонтерка з Косівщини Ольга Гарасим’юк. — Командира ми знали лише на псевдо

«Да Вінчі», як, зрештою, й інших вояків. Привозили ми допомогу до інших добробатів, і хочу відзначити порядок та військову дисципліну в них. Хлопці відповідальні, надзвичайно патріотичні, побожні. На стінах —ікони та фотопортрети провідників нації. Зрештою, на війні інакше й не буває. Дмитра кілька разів бачила серед бійців. Завше задумливий, серйозний, навіть попри молодість. Задавав тон іншим добровольцям».

Ольга наголошує, що бійці діляться з місцевими жителями допомогою, відвідують дитячі заклади. Підсобляють в охороні громадського порядку на місці дислокації роти.

Дмитро Коцюбайло — із незаможної багатодітної сім’ї. Кілька років тому згоріла їхня хата, тож місцева влада придбала новий будинок. Голова Бурштинської територіальної громади Василь Андріїшин розповідає, що допомагають батькам бійця дровами та за іншими потребами. Як, зрештою, й усім сім’ям учасників АТО/ООС.

«Прагнемо своєю увагою підтримувати ветеранів та нинішніх бійців АТО/ООС. Адже саме завдяки мужності й патріотизму наших земляків маємо мир і спокій», — зазначає Василь Андріїшин.

Людмила СТРАЖНИК.

Івано-Франківська  область.