17 грудня 2021 року. Українські пластуни передали Голові Верховної Ради України Руслану Стефанчуку Вифлеємський вогонь миру.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Найкращий шлях до змін — виховання відповідальної молоді. Це надскладне завдання успішно виконує Національна скаутська організація України «Пласт».

«Пласт» був створений у 1911 році, і за понад сто літ його існування фізичний та моральний гарт в організації пройшли кілька поколінь українських діаспорян, а в останні десятиліття — і громадян України. Будучи неполітичною та позаконфесійною організацією, «Пласт» виховує свідомих, патріотичних краян, провідників українського суспільства, котрі сповідують загальнолюдські цінності та є відповідальними за свої родини і за свою країну. Багато з вихованців «Пласту» досягли видатних успіхів і стали прикладом для наслідування сучасним юнацтвом. Серед таких — Любомир Романків, один із розробників революційної технології — способу запису інформації магнітною головкою на твердий диск, чий портрет розміщено у Залі національної слави США поряд з портретом Стіва Джобса. З винаходом Любомира Романківа пов’язують початок ери персональних комп’ютерів.

Американська астронавтка українського походження Хайдемарі Стефанишин-Пайпер, такі відомі діячі, як Андрей Шептицький і Степан Бандера, кардинал, моральний авторитет Любомир Гузар, фізик-теоретик, академік НАНУ Ігор Юхновський, екс-міністр охорони здоров’я Уляна Супрун, «кіборг» Євген Подолянчук та сотні інших визначних людей теж виховувалися у «Пласті».

Своїм життєвим і професійним успіхом завдячував «Пласту» і видатний економіст Богдан Гаврилишин, чиє ім’я широко відоме у світі. Директор Міжнародної академії довкілля в Женеві, член Римського клубу, викладач Міжнародної академії менеджменту був радником кількох президентів України, прем’єр-міністрів і голів Верховної Ради. Він засновує Міжнародний інститут менеджменту у Києві, Фонд Богдана Гаврилишина, програму «Молодь змінить Україну» та активно діє в «Пласті» як член куреня «Лісові Чорти». У зрілі роки він любив розповідати про свої перші пластові табори, коли десятилітнього хлопчика випробували гірські походи і робота в гуртках. В ті часи «Пласт» активно підтримував митрополит Андрей Шептицький. Тож з особливим теплом Богдан Гаврилишин згадував, як митрополит, відвідавши один з літніх таборів, благословив по черзі кожну дитину, і Богдана теж. Та «Пласт», як він казав, це не лише пригоди й мандри, це школа, в якій навчають, як працювати в групі, як бути лідером, як берегти природу і власне здоров’я. «Пласт» виховує любов до Батьківщини, вказує духовні та моральні орієнтири. Богдан Гаврилишин наголошував: «Якби Україна мала півмільйона пластунів, за її майбутнє можна було б не турбуватися». Якось Богдана Дмитровича запитали, що особисто йому дав «Пласт», професорові з Женеви, який більшу частину свого життя прожив за кордоном? На що той відповів: «Якби я не став пластуном, моє життя було б зовсім інакшим, я був би зовсім іншою людиною. Це зміцнило мою ідентичність. Я був українцем, але то поглибило моє українство. Це одна з причин, чому я залишався українцем, хоча більшу частину життя не жив в Україні. Це для мене була справді чудова школа життя. «Пласт» мені дав мої власні дороговкази на ціле майбутнє життя».

Марина Чорна, бакалавр богословських наук, член пластового куреня «Зелені Гуски».