Кабінет Міністрів подав на розгляд Верховної Ради законопроект про внесення змін до Закону «Про імміграцію» (№ 6516), який, зокрема, стосується спрощення процедур надання дозволу на імміграцію іноземним висококваліфікованим ІТ-спеціалістам, відмови у наданні чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, а також, з урахуванням викликів сьогодення, посилення заходів із протидії нелегальній міграції.

Законопроект розроблено для реалізації визначених указом Президента «Про заходи щодо створення сприятливих умов для розвитку ІТ-індустрії в Україні» та Стратегією державної міграційної політики України на період до 2025 року цілей.

Документом, зокрема, пропонується скоротити строк розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію з одного року до шести місяців. Водночас, якщо заява подавалася до закордонної дипломатичної установи, то цей строк може бути продовжено до одного року.

Для залучення в економіку України висококваліфікованих кадрів частину першу статті 8 Закону «Про імміграцію» пропонується викласти у такій редакції: «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, зайнятості населення та трудової міграції, щорічно до останнього календарного дня поточного року затверджує перелік спеціальностей та вимоги до кваліфікації спеціалістів і робітників, потреба у яких може бути задоволена за рахунок імміграції на наступний календарний рік».

Також пропонується змінити принцип щорічного квотування категорії іммігрантів на принцип, за яким у разі масового прибуття в Україну іммігрантів, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, встановлюється квота імміграції у визначеному ним порядку.

Ця законодавча ініціатива врегульовує й питання відмови у наданні дозволу на імміграцію особам, які мають намір легалізуватись на території України на підставі фіктивних шлюбів.

З цією метою Закон «Про імміграцію» пропонується доповнити статтею 4-1, згідно з якою факт перебування особи у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію за таких обставин: один з подружжя прийняв матеріальну компенсацію в обмін на вираження згоди на укладення шлюбу, якщо це не є обов’язковим при укладенні шлюбу за межами України відповідно до права іноземної держави; подружжя не проживає спільно або не веде спільного домашнього господарства; подружжя не зустрічалося або не спілкувалося до укладення шлюбу; подружжя не розмовляє мовою, зрозумілою одне одному; один із подружжя раніше вже перебував у шлюбі з громадянином України або іммігрантом, що не був визнаний підставою для надання дозволу на імміграцію; кожен із подружжя не володіє інформацією про дані іншого з подружжя особистого характеру (дата та місце народження, місце проживання, освіта, місце роботи, фах, віросповідання, наявність близьких родичів, особливості побуту та уподобань); відмова від особистої присутності чоловіка та дружини під час подання одним із них заяви про надання дозволу на імміграцію; відмова надати письмову згоду кожного з подружжя проходити співбесіди та письмові тести для перевірки обставин, визначених цією статтею.

Для перевірки вищеназваних обставин представники міграційних органів можуть проводити співбесіди з іноземцем або особою без громадянства, в тому числі з використанням системи відеоконференцзв’язку, яка дозволить здійснити візуальну ідентифікацію заявника, який подав заяву про надання дозволу на імміграцію до закордонної дипломатичної установи або після подачі заяви на території України виїхав за її межі. Якщо є достатньо підстав вважати шлюб фіктивним, міграційні органи можуть опитувати інших осіб, а також надсилати запити до інших органів державної влади з метою отримання інформації про наявність чи відсутність підстав для відмови у надані дозволу на імміграцію.

Запровадження таких перевірок пов’язане з тим, що проведений СБУ моніторинг міграційних процесів за 2018—2020 роки засвідчив значне поширення способу легалізації іноземців через укладення шлюбу. Зокрема, протягом останніх двох років у кілька разів збільшилася кількість спроб переправлення в Україну громадян Афганістану, Пакистану, Ірану, Іраку начебто під приводом об’єднання сім’ї у зв’язку з одруженням з громадянками України або іммігрантками, які отримали право на постійне проживання в Україні.

Автори законопроекту звертають увагу, що право проводити спеціальні перевірки з метою виявлення підґрунтя для підозри певних осіб в укладенні фіктивного шлюбу передбачене Директивою ЄС 2003/86/UE про возз’єднання сім’ї. На підставі цього документа країнами—членами ЄС у національних законодавчих актах передбачені різні заходи щодо виявлення фіктивних шлюбів та відповідальності за них, а відповідними повноваженнями в різних країнах наділені реєстратори актів цивільного стану, прокуратури, органи внутрішніх справ або органи міграційної служби. Законопроектом № 6516 такі повноваження пропонується надати Державній міграційній службі України.