Арештами, вбивствами, зґвалтуваннями жінок та масовими депортаціями. Про це в переддень 75-ї річниці операції «Запад», під час якої радянська каральна система нищила буковинські родини і масово депортувала у Сибір, котра за рішенням Верховної Ради України тепер щороку відзначатиметься, розповів дослідник діяльності опору ОУН-УПА на території Буковини Василь Мустеца.

«Операція «Запад» була найбільшою депортацією населення із Західної України та Буковини в післявоєнний час. Утім, далеко не єдиною і не першою. Відомо про дві масові акції з депортації буковинців до війни, які відбулися в травні та найбільша — 13 червня 1941 року.

Після повернення на Буковину наприкінці березня 1944-го радянських військ та НКВС повернулася і практика масових депортацій, які радянською владою вважалися одним із найефективніших засобів з розв’язання широкого спектра проблем. Як національних, коли виселялися цілі народи, так і соціальних, як то виселення окремих соціальних прошарків населення — куркулів чи іншого неблагонадійного антирадянського елементу.

Окрім власне примусової депортації населення, радянська влада не гребувала й численними прихованими методами виселення населення, як то мобілізації на трудовий фронт, мобілізації в школи ФЗО, мобілізації молодих дівчат та жінок на Донбас», — розповідає Василь Мустеца.

За його словами, першою такою акцією з виселення буковинців слід вважати виселення, яке мало місце в листопаді 1944 року. На жаль, у документах немає згадок ані про точну дату, ані про обставини проведення виселення. Так би ми про нього й не дізналися, проте збереглися підсумкові дані: загалом у листопаді 1944-го з Буковини виселено 77 сімей, або ж 241 особу.

«Наступна операція з масового виселення була поведена в січні 1945 року. З нею ситуація протилежна: у жодних статистичних даних немає відомостей про виселених у січні 1945-го буковинців. Проте зберігся підсумковий звітний документ про обставини безпосередньо самого виселення, який ми власне й наведемо.

Відповідно до доповідної операція з виселення сімей активних повстанців проведена 23 січня 1945 року. Планувалося виселити 162 родини, або ж 506 осіб. Проте оскільки 37 сімей на момент виселення втекли, частина повстанців вийшла з повинною, у частині сімей люди вже померли або ж лежали хворі на тиф, то того дня було виселено 110 сімей, або ж 283 особи.

Сім’ї виселялися із 10 районів області.

Влада вважала проведену акцію з виселення населення дуже дієвою та зазначила, що за наступні два тижні після її проведення по області більш як 600 повстанців вийшли з повинною та майже півтори тисячі тих, хто відмовлявся іти на фронт, з’явилися до військкоматів.

Також влада контролювала і настрої серед населення, які викликала кампанія з депортації сімей», — розповідає історик.

Він наводить і цікаву інформацію в радянських документах, що населення Путильського, Вижницького, Вашківського та Садгірського районів до проведених урядом заходів «относится отрицательно». Ще б пак.

«Документ зберігається в Галузевому державному архіві СБУ в Києві.

Зауважмо, що саме в ці дні, 18—20 січня 1945 року, в області проводилася операція із привселюдного повішання повстанців.

Окрім того, від початку грудня 1944-го тривала чергова «амністія», яка обіцяла тим, хто з’явиться з повинною, непритягнення до відповідальності.

Пам’ятаймо, чим загрожує окупація», — нагадує Василь Мустеца.

Чернівецька область.