Учасники гурту «Берегиня» Іван Крепець, Валентина Смик (художній керівник), Устима Крепець, Дмитрик Смик, Ніна Торгонська, Галина Смик (зліва направо).

Село Залав’я входить до складу Рокитнівської територіальної громади Сарненського району Рівненщини. Тут проживають 656 людей. Голова Рокитнівської ТГ Григорій Таргонський характеризує село як мальовниче й затишне, де є необхідна для життя інфраструктура: дитсадок, школа, магазини, ФАП, клуб, бібліотека, церква, Дім молитви, лісництво…

Малята з місцевого дитсадка «Сонечко».

Є і проблеми, які у міру можливості вирішуються. Одна з таких, кажуть мешканці, додалася нещодавно: в селі закрили поштове відділення, тепер обслуговує пересувне. Люди за дві години перебування поштовиків у Залав’ї не встигають оплатити за світло, інші комунальні послуги. «Створили додаткові труднощі», — так вони оцінили нововведення поштовиків.

Виживають хто як може

У Залав’ї працевлаштуватися дуже складно. Кому пощастило, мають роботу в лісництві, у приватних підприємців (обробка деревини), в торговельних точках, школі, садочку… Але цього, звичайно, замало. То мешканці села виїздять на сезонні заробітки в Київ та Київську область (переважно будівельники), в Польщу. Ті, хто залишається, не вилазять у сезон з лісу, аби заробити копійку на заготівлі грибів, ягід…

Тримають, звісно, живність, обробляють городи, інакше не вижити. Для цього селяни мають тракторці, коней. Вирощують традиційну для Полісся картоплю, страви з неї — популярні в кожній хаті.

Міцним господарем у Залав’ї вважають Василя Єремійовича Смика, який виховав і вивів у люди десятьох дітей. Він тримає корову, свиней, птицю, обробляють гуртом свої паї. У сина Сергія є для цього необхідна техніка.

Чимало селян здали в оренду свої паї агрофірмі.

Однак у Залав’ї намітилася тенденція до зменшення поголів’я худоби, особливо в молодих господарів. Кажуть, живність змушує триматися хати, а їм треба виїжджати на сезонні заробітки, то на кого все це залишиш?

Люди приїздять із заробітків, будуються, благоустроюють оселі. У багатьох такі само вигоди, як і в місті, — вода, бойлери для її підігріву… Однак копійчина поліщукам дається дуже важко.

Тож колись багатодітне село починає мінусувати в населенні.

— Торік було 679 мешканців, нині вже 656, — оперує цифрами староста Юрій Кибукевич. — За минулий рік народилося лише четверо немовлят.

А були часи, коли лелеки частіше заглядали в Залав’я. Тож у селі 35 багатодітних сімей, а відтак і чимало матерів-героїнь. Найбільше — одинадцять — дітей народила і виховала Ніна Михайлівна Смик, десятеро — Єва Іванівна Трохимчук, сімох — Юлія Андріївна Опанасюк, по шестеро — Ніна Андріївна Торгонська, Галина Семенівна Цалковська, Сніжана Іванівна Смик. У місцевому дитсадку «Сонечко» дві групи малят, — продовжує Юрій Кибукевич. — У школі-ліцеї — 117 учнів. Для дітей створено умови для комфортного навчання. 
Цікаво, що місцевий священик отець Артемій не лише править службу Божу, а й викладає історію в залавському ліцеї.

Староста Юрій Кибукевич.

Голосиста «Берегиня»

Мешканці Залав’я дуже люблять українську народну пісню. Будь-які урочистості не обходяться без неї, колективно співають люди різного віку.

Але вся співоча майстерність в Залав’ї зосереджена в народному фольклорному колективі «Берегиня», де художнім керівником Валентина Смик. У його складі цілі сім’ї. Скажімо, найстарша жителька села 90-річна мати шістьох дітей Устима Андріївна Крепець співає разом із сином Іваном, донькою Галиною, внучкою Валентиною. Учасниками ансамблю є також Марія Торгонська, Надія Жуковська, Ольга Смик, Ніна Торгонська, Іван Смик, Ольга Хлібович, Ніна Мисюкевич, Ніна Коханевич.

«Берегиня» пропагує місцеві народні пісні, популярні на Поліссі. Мають самобутні костюми. А Устима Андріївна Крепець сплела для всіх учасників постоли, в яких у давнину ходили люди в поліських селах.

Залавська «Берегиня» виступала на столичній, обласній, районній сценах, у Польщі, без неї не обходиться жодне свято в селі та Рокитнівській громаді.

Мабуть, на співочий настрій людей налаштовує мальовнича природа довкола. На південь від села Залав’я на 3062 гектарах розташований Залавський заказник. Він заснований у 1980 році, а вже в 1983-му отримав статус заказника.

Проблема — аварійна дорога

Залав’я за 22 кілометри від селища Рокитне — центру громади. Дістатися туди, так само, як і до Рівного, можна без проблем: маршрутки й автобуси через Залав’я курсують дуже часто. Особливо інтенсивно вранці — з 5-ї до 10-ї години.

Ось тільки одна проблема — погана дорога. І не лише від Залав’я до Рокитного (тут вона взагалі жахлива), а й до інших населених пунктів, що за Залав’ям.

Пригадується, як у вересні наша газета друкувала статтю на колективний лист (56 підписів) мешканців цих сіл, які писали, що «у вкрай плачевному стані автодорога Вежиця—Рокитне—Борове, яка перебуває на балансі Служби автомобільних доріг Рівненської області. Особливо небезпечні та аварійні її ділянки від села Глинне до селища Рокитного. Дуже проблемні ділянки на відрізку Глинне—Хміль, Хміль—Блажове, Блажове—Залав’я, Залав’я—Рокитнівський спецкар’єр. Востаннє ямковий ремонт проводився у 2017 році за рахунок коштів, які надали небайдужі мешканці тодішнього Рокитнівського району — підприємці, водії, жителі всіх навколишніх сіл тощо».

Мешканці села Глинне, що трохи далі за Залав’ям, розповіли, що восени після публікації Служба автомобільних доріг зробила ямковий ремонт тільки на відрізку Блажове—Глинне, але після зими всі ті ямки відновилися, наче фенікс, додалися нові, то тепер дорога — це випробування на міцність нервів і техніки. Нічого не змінилося і на інших ділянках дороги.

А фірма «Спецкомплектпостач», яка виграла тендер на обслуговування цієї дороги, нарікають люди, фактично не виконує свої функції. Дороги не посипаються в ожеледицю, не кажучи вже про щось інше. Тож мешканці Залав’я та довколишніх сіл наполегливо кличуть «Велике будівництво» і на їхню дорогу. Бо перевізники можуть відмовитися працювати на бездоріжжі, де лише ритвини та вибоїни.

Олександра ЮРКОВА,
Любов УШКО, депутатка Рокитнівської селищної ради.
Рівненська область.
Фото надано Любов’ю УШКО.