Навряд чи в якійсь місцевій раді України знайдете депутата, котрий не вважав би себе переконаним поборником чистоти й порядку в межах окремо взятої громади. Та зазвичай вони віддають перевагу закликам до порядку з сесійних трибун або ж хочуть його наводити десь на великих начальницьких посадах. А от депутат Херсонської міськради Оксана МАТУСЕВИЧ (на знімку) від партії «Слуга народу» займатися марнослівством не стала, а пішла працювати інспектором щойно створеного в місті комунального підприємства «Муніципальна варта», щоб разом із колегами патрулювати вулиці. Просто вона вважає: хочеш жити у затишному та спокійному місті — маєш сам докласти свою часточку зусиль, щоб воно таким стало.

Якщо не я — то хто?

Оксана Матусевич — єдина жінка з-поміж інспекторів КП «Муніципальна варта». Всі інші чоловіки, чи не половина — з бойовим досвідом учасників АТО/ООС. Однак хлопці прийняли її, як свою, і знижок на стать не роблять.

Адже переконалися, що депутат привілеїв чи виняткового ставлення для себе не вимагає, а скрупульозно виконує ті ж обов’язки, що й усі.

— Мені просто остогиділо бачити рідне місто брудним та захаращеним стихійними звалищами. Надто «било під дих» безпорадно спостерігати, як ті ж звалища зростають на березі Дніпра, де люди влітку відпочивають і купаються. Ми з чоловіком — затяті риболови-любителі, й для нас розкидати берегом річки непотріб — це як на святе зазіхнути, — розповідає Оксана Матусевич. — Тому тепер виїжджаємо на Дніпро так часто, як тільки можемо. І вже впіймали дві вантажівки, котрі вивозили туди відходи! Біля заводу скловиробів перестріли машину, з якої троє дядьків саме знімали мішки з відходами будівельних матеріалів, а поруч вони ще лежали — купа на купі, на три сотні метрів суходолу. Дали на підпис адміністративний протокол, чемно попросили завантажити їх назад і відправили на звалище. Ніхто з тих трьох навіть не опирався. Другим був КАМАЗ із сміттям, але його ще не встигли вивалити на берег, і його також геть «провели».

І жодних хабарів

Депутат каже, що жодного разу не стикалася з ситуацією, коли порушники громадського порядку чи норм благоустрою зустрічали зауваження в багнети, пропонували хабара чи погрожували крутими зв’язками. Либонь, розуміють, що чинять неподобство і завдають шкоди довкіллю. Але просто звикли жити, наче в хліву, а відучити за один раз не виходить. Утім, усі, хто знає Оксану Матусевич, знають і те, що пропонувати їй хабара — марна справа. У жінки загострене відчуття справедливості, яке вона й трьом своїм дітям прищепила.

— Коли мама пішла працювати інспектором у «Муніципальну варту», ми навіть не здивувалися — вона все життя така: чесна й вимоглива до жорсткості, але при цьому добра. Більше за все не любить, коли пообіцяв і не зробив — нам за це часом у дитинстві перепадало, — зізнається донька Оксани Інесса. — А хабарі мати не дає й не бере принципово. Навіть коли за кермом і зупинили на дорозі, ніколи не пробує домовлятися. Одразу: «Неправа? Складайте протокол!».

«Підкупила» виборців власним сином

Ще як пані Оксану вперше обирали депутатом міськради (у неї за плечима вже третя каденція), то вона у розпал агітаційної кампанії вирішила підкорити серця виборців ремонтом під’їздів у своєму будинку. Та наймати будівельників грошей не мала, тож «мобілізувала» сина Сашка з його друзями. Цю історію по секрету розповіла голова ОСББ «Чорномор» Алла Климюк. А Олександр і досі з усмішкою згадує той «підкуп виборців».

Родина депутата міськради мешкає у старенькій п’ятиповерхівці робочого мікрорайону ХБК. І це помешкання Оксана Матусевич не отримала від «доброго дядька», а заробила. Адже починала свою кар’єру водієм міського тролейбуса маршруту № 12. Досі пам’ятає його номер — 446. Пригадує, тоді була худенька й така маленька, що голову ледь з-за керма було видно. Часом зупиняли тодішні даішники та починали обурюватися: що це в кабіні громадського транспорту неповнолітня дівчинка робить. А «неповнолітня» на той час уже чоловіка мала — такого ж водія тролейбуса.

У лихі 1990-ті з водіїв подружжя стало бізнесменами, себто разом торгувало овочами-фруктами на Дніпровському ринку обласного центру. Потім відкрили з півтора десятка виїзних точок із реалізації солодощів. Увесь час присвячували звичайним клопотам комерсантів, то була й віддача: придбали квартиру, побудували магазинчик. Але напосілася на херсонців «корона», і бізнес пішов шкереберть: більшу частину своїх точок пані Оксана закрила, здала в оренду. Нарешті з’явилося більше можливостей для дозвілля. Та схоже, що до нього жінка звикати не збирається: мало було депутатських справ, то додалися ще й інспекторські.

Спокій і не сниться!

— Із мамою навіть погуляти на вулиці й випити кави неможливо спокійно — щоразу чоловік із двадцять підходять: хто скаржиться, хто поради просить. Отож, беремо стаканчики й у машину ховаємося. Тільки так бодай хвильку можна спокійно поспілкуватися із найріднішою людиною, — додає 15-річна Леся — наймолодша донька Оксани Матусевич.

Чи шкодує депутат Херсонської міськради, що мало часу залишається для родини й відпочинку? Однозначно ні, бо переконана: робить те, що повинна. Хоча й знає, що зрушити гори не вдасться і суперохайним її Херсон навіть за участю «Муніципальної варти» не стане.

— Що таке «Муніципальна варта»? Двадцять інспекторів і три патрульні машини. Для великого міста це ніщо. Та навіть якби нас було б удесятеро більше, на ситуацію це не дуже б уплинуло. Адже розруха, як казав персонаж з відомої повісті Михайла Булгакова, — вона не на вулицях, а в головах. Люди самі повинні зрозуміти, що чисте місто — воно не для когось, а для них самих. І коли це станеться, тоді й життя буде кращим для всіх, — підсумовує депутат Херсонської міськради, інспектор КП «Муніципальна варта» Оксана Матусевич.

Херсон.

Фото Гаяне Оганесян.


Оксана Матусевич з доньками Інессою та Лесею, сином Олександром у родинному колі.

Фото автора.