А питну люди набирають із джерел та пожежних гідрантів. Про причини цієї кризи в умовах воєнного часу повідомляють ухильно – вона виникла через «технічні проблеми». А якщо точніше, то маємо таке: під час бойових дій був пошкоджений магістральний водогін Дніпро-Миколаїв. І сталося це на окупованій російськими загарбниками території Херсонщини, біля села Киселівка.

У соціальних мережах стверджують, ніби споруду підірвали російські фашисти, й навіть публікують фотографії з місця. Однак вирви та пошкоджень від осколків на знімку не помітно. Тож версії з цього приводу можуть бути які завгодно: від ворожої  диверсії з метою спричинити у Миколаєві гуманітарну кризу, і до звичайної техногенної аварії. Таку ймовірність також не можна відкидати: адже сталеві труби водогону експлуатуються вже близько сорока років. Вони давно потребували заміни, але у мирні часи її все відкладали на потім.

На Миколаївщині, включно із Південним Бугом та Інгульцем, є ще 119 малих річок. Однак водозабір з них швидко налагодити не вдасться. Це довше та витратніше, ніж відремонтувати існуючий водогін – він забезпечував обласному центру 190 тисяч кубометрів води на добу (дані з відкритих джерел, що неодноразово озвучувалися на екологічних форумах). Відтак, об’єкт потрібно негайно ремонтувати, але виходить так, що відновлення його роботи станеться не раніше, ніж із правобережжя Херсонщини викинуть рашистські війська. 

Адже починається 73-кілометрова магістраль у районі села Микільське, що входить до Дар’ївської територіальної громади неподалік від самого Херсона. І створення навколо водогону безпечної зони потребує звільнення і його, і прилеглих населених пунктів. От тільки коли це станеться – невідомо. Українські високопосадовці вже місяць не втомлюються підбадьорювати херсонців: мовляв, скоро прийдуть наші війська. Та коли станеться це «скоро», ніхто не знає. Між тим, незабаром літо, а в літню спеку потреба в якісній воді у Миколаєві зросте в рази…

Херсонська область.