А таки справді – за два місяці війна змусила побачити цей світ зовсім іншими очима!
Сім'я – найголовніше. Коли ти знаєш, що твої діти у безпеці, то можеш зробити набагато більше. А підступні думки не заважають виконувати основну задачу.
Смерть друзів сприймається дуже важко. Це неймовірна мотивація не зійти з обраного шляху і бути вірним ідеї, країні та побратимам.
За ці два місяці кожен, кому боліло за людей та Україну, знайшов своє місце у спільній борні за свободу країни. Волонтери й військові, як один механізм великої машини.
Дякую усім причетним!
У зоні бойових дій краще. Коли знаходишся у зоні БД, то якось легше морально. "Прильоти" – це необхідне, що тримає в тонусі, як фізичному так і моральному. Там немає подвійних стандартів і напівтонів. Є чорне і біле. Є лиш свій та чужий.
Варто заїхати на пункт постійної дислокації для комплектації і підготовки для нового напрямку, як все не так і усе не те. Армійська бюрократія – зло!
І насамкінець. Займіться своїм здоров'ям. Коли вам доведеться жити та бігати у броні та спорядженні, то без попередньої підготовки ваш організм трохи "здивуєтеся". До навантажень ви звикнете, але це можна і треба зробити правильно і підготуватися заздалегідь.
Живіть тут і зараз!
Слава Україні!
Христос Воскрес!
