Тут навіть інтер’єр зцілює. Тож не лише заради обідів щодня до ресторану «Прикарпаття» в місті Городенка Коломийського району приходять десятки вимушених переселенців. Власники закладу Раїса та Василь Угрини, їхня невістка Наталія зустрічають гостей добрим словом. Уважні працівники не тільки ввічливо обслуговують, а й спаковують обід із собою. 

Нагодують, зігріють теплом та увагою

Харчуються в закладі внутрішньо переміщені особи, яких розмістили в місцевих дитсадках, загальноосвітніх закладах та спортивній школі. Приносять гарячий обід із ресторану своїм дітям, що не можуть самі прийти через навчання онлайн. У когось тут – немічні батьки, які так само чекають на щось смачненьке.

Молода сім’я з Ірпеня (батьки і троє дітей, зокрема семимісячні двійнята), біженці з Бучі, Миколаївщини, Луганщини, Донеччини, Запоріжжя, Харківщини – кожен  зі своєю важкою історією, про яку не хочеться навіть згадувати. Хоч пережите ще довго триматиме та не даватиме спокою ні вдень, ні вночі. Як тут відмовити, коли люди з такими трагедіями, надламаними долями?..

«Перші комплексні обіди ми почали готувати 27 лютого, коли з управління соціального захисту населення Городенківської територіальної громади попросили годувати переселенців, яких розмістили у спортивній школі, – розповідає Раїса Угрин. – То були біженці з Гостомеля, Бучі. Пізніше стали прибувати біженці з інших регіонів. Хто заможніший, то з часом винайняли собі окреме житло й самі готують. Натомість у соціальних закладах досі знаходять притулок ті, чиє житло геть знищене. Бабуся з Миколаївщини прийшла до нас у гумових калошах, розповідала, що тікали від бомбардувань у чому були. Приходять багатодітні сім’ї".

"Мені особливо було приємно приймати гостей з Миколаївщини, звідки я сама родом, – доповнює невістку Раїса Угрин. – Такий щем і біль у серці, як дізналася про своїх земляків. Наче вдома побувала та уявила знищені російським агресором міста й села. В нашому Южноукраїнську, на щастя, спокійно. Та постраждали інші райони області».

Тепер тут щодня харчують майже сорок вимушених переселенців. Усі продукти – із власних запасів. Та все вичерпується, тож доводиться поповнювати. Картоплю, приміром, приносять самі працівники з дому, а все інше купують.

Соціальна працівниця Божена Созда принагідно нагадала, що заклад уже з десяток років готує благодійні обіди для кількох малозабезпечених мешканців Городенки. Це підопічні центру соціального обслуговування територіальної громади. 

«Днями я звернулася по допомогу до голови Городенківської територіальної громади Богдана Кобилянського, – каже Раїса Угрин. – До честі керівника, буквально через годину після нашої розмови нам привезли тушонки, борошно, моркву і цибулю. Так само минулого тижня відгукнулися від служби «Карітас», що діє при церкві Успіння Пресвятої Богородиці, – надали миючі засоби, крупи й тушонки. Вагома підмога».

«Напередодні Великодня моя дочка Яринка разом із подружками організували майстер-клас із виготовлення крашанок для дітей вимушених переселенців, – приєднується до розмови Наталія Угрин. – Зібрався повен зал гостей, адже прийшли й дорослі. Захід вийшов цікавим для всіх. Гості ділилися своїми знаннями, розповідали про традиції їхніх регіонів. Отаке вийшло взаємозбагачення». 

Самі переселенці так само прагнуть не тільки пізнати місцеві звичаї, а й поділитися власними набутками. Приміром, відомий суддя телешоу «Майстер шеф» Дмитро Горовенко організував у ресторані квест за участю двох команд. Заклад забезпечив необхідними продуктами та посудом. Тож відвідувачі, так само із категорії внутрішньо переміщених осіб, мали добру нагоду позмагатися та ознайомитися із сучасними тенденціями у харчуванні.

Історія тепер спільна

Перед війною в ресторані саме завершили повну реконструкцію. Оббили стіли в залі аж до цегли, замінили комунікації. Тож тепер тут підлога із підігрівом, що особливо відзначили змерзлі під час важкої евакуації біженці. А ще оновлений інтер’єр – усе просто сяє. Тож у такому закладі відігріваються і  душею. 

«Сумно, що війна перекреслила плани мільйонів українців, – зауважує з цього приводу Раїса Угрин. – У нас були розписані на весь рік весілля, ювілеї, інші урочисті події. Звісно, тепер не до забав. А податки треба платити, утримувати заклад, опалювати. То витрати закономірні. Тому й дякую голові ТГ Богдану Кобилянському та отцю-декану Ігорю Левицькому, що підтримали. Долучився днями й благодійний фонд «Довіра», який так само надав продукти».

Родина Угринів – відомі на Городенківщині меценати. В ресторані «Прикарпаття» щороку, протягом уже чверті століття, напередодні Дня Миколая проводять свято для сиріт і позбавлених батьківського піклування дітей. Готують благодійні обіди на День людей похилого віку, підтримують місцеві церкви.  

Пані Раїса – заслужений кухар, авторка десятків фірмових страв, учасниця найпрестижніших фахових виставок. Власне, вона ще зовсім юною прийшла на роботу в ресторан «Прикарпаття», коли його тільки збудували, й за десятиліття праці досягла справжніх вершин професійної майстерності. Нині марку п. Раїси підтримує її невістка Наталія, котра гідно несе звання однієї з найкращих рестораторок краю.

Не зупинятися на досягнутому, бути в постійному пошуку щодо створення умов для гарного відпочинку гостей та праці свого колективу – чи то стосується оновлення інтер’єру, чи оформлення страв – таке кредо ресторану «Прикарпаття». Заклад із вишуканою кухнею, знаменитими та гостинними господарями – це частина історії Городенківщини. Тепер – ще й частина історії гнаних війною переселенців, котрі знайшли тут прихисток. 

На знімках:
Раїса та Наталія Угрини (зліва направо).
Майстер-клас від Дмитра Горовенка. 
https://www.youtube.com/watch?v=Owy-Tj3SR2w

Голодного нагодуємо, спраглого напоїмо. 

Фото і відео надала Наталія Угрин.