Нагадаємо: після вимушеного закриття тижневика журналіст не припинив працювати, висвітлюючи у своєму блозі опір земляків загарбникам та акції протесту проти рашистів. За що був викрадений та вісім днів перебував у їхньому полоні — під тортурами. А після звільнення разом із дружиною виїхав на вільну землю.

Про наругу у всіх жахливих подробицях журналіст докладно розповів у інтерв’ю «Голосу України». Не забарилася й нагорода від Президента Володимира Зеленського за мужнє і самовіддане служіння професії та суспільству. А потому почалося: одразу три рашистські телеграм-канали висипали на кавалера ордена «За заслуги» сім мішків гречаної вовни, чи то пак злісних образ та погроз. Чого тільки варті характеристики типу «ідейний нацист, онук поліцая», «не взяв із собою в дорогу нічого, окрім отрути й ненависті до співгромадян, що вирішили іншим шляхом жити» (себто співробітничати з окупантами). На завершення медійні провокатори ще й закликали конфіскувати майно родини журналіста, яке залишилося на окупованій території, — достоту так, як його забирали у «ворогів народу» за Сталіна.

До всього цього Олег Батурин був морально готовий — нічого іншого від проросійських перевертнів не чекав. Але йому особливо прикро, що поміж учасників цькування знайшлися земляки-каховчани, котрі особисто знали та спілкувалися з ним. Знали й сімейну історію про померлого дідуся, котрий побував і у фашистських, і в сталінських таборах, репресований одразу після досягнення 18-річного віку. Оскаженілі від люті розповсюджувачі брехні дописалися навіть до звинувачень журналіста у «ненависті до всього українського». Це на адресу людини, котра все життя українською розмовляла та працювала саме в україномовному виданні!

— Відповідати провокаторам я не збираюся — вони того не варті. Та за фактами погроз на мою адресу прокуратура вже розпочала кримінальне провадження. Сподіваюся, вона доведе його до логічного завершення, й винуватці отримають по заслузі, — підсумував Олег Батурин у розмові з власкором «Голосу України».

Показово, що автори брехливих цидулок у телеграм-каналах справжні прізвища під ними ставити не ризикнули — певно, також побоюються, що після деокупації Херсонщини потрібно буде відповісти за законом. Це на відміну від українського журналіста Олега Батурина, котрий свого авторства ніколи не приховував і писати правду не боявся навіть в окупації.