Дитина з Мар’їнки радіє привезеній доброчинцями піці.

Ворог «накриває» населені пункти щільним вогнем, руйнує інфраструктуру й перетворює життя місцевих мешканців на суцільний жах. У цій ситуації на допомогу жителям приходять поліцейські та рятувальники, які доправляють гуманітарну допомогу в населені пункти, що перебувають на лінії вогню.

Торецьк, Нью-Йорк, Залізне: громади на лінії вогню

Не минає і доби, щоб Торецьк, Нью-Йорк, Залізне та інші прифронтові містечка і селища Бахмутського району не потерпали від ворожих «прильотів». На тлі бойових дій тут були порушені колись «мирні» логістичні маршрути, і місцеві дедалі гостріше відчувають дефіцит продовольства та інших необхідних їм речей. Зважаючи на це, місцева влада разом із поліцейськими та службовцями ДСНС подбали про забезпечення жителів найнеобхіднішим.

56 тонн гуманітарного вантажу надійшли до Торецької громади від доброчинців. Його розвантаження й передачу за призначенням забезпечили рятувальники підрозділів ДСНС. Цими ж днями ще 68 тонн благодійної допомоги гуманітарні штаби Донеччини доправили до Покровська, Добропілля та Білицького. За зверненням органів місцевої влади рятувальники забезпечили супровід та адресну передачу гуманітарного вантажу — для цього було залучено 38 службовців та три одиниці техніки ДСНС.

Мар’їнка: cумні реалії життя у підвалах і радість малечі від піци

Правоохоронці з поліцейського екіпажу «Білий янгол», маршрут якого пролягає до прифронтових Мар’їнки, Красногорівки та навколишніх селищ, краще від будь-кого обізнані з життям людей в умовах цілодобових ударів росіян.

Поліцейські регулярно підвозять до прифронтових населених пунктів хліб та ліки. Звичною справою для вартових правопорядку стало рятувати з-під ворожого вогню літніх людей та евакуйовувати їх до безпечних місць, підвозити за адресами маломобільних мешканців воду з криниці, годували тварин-безхатьків, яких на тлі масової міграції населення стає дедалі більше. Періодично, аби хоч трохи порадувати діточок із обстрілюваної ворогом зони, поліцейські з «Білого янгола» роздають малечі піцу та напої, передані волонтерами. І все це — під вибухи снарядів.

Із 17 тисяч жителів, що мешкали у Мар’їнці до лютого 2022 року, лишилося майже 700. Місто розбите, але поле на околиці стоїть засіяне. Навіть у жахливих воєнних умовах люди продовжують працювати на межі сил, і ця буденна невтомна праця найбільше вражає приїжджих. Нарівні з дорослими, стурбовані подальшим виживанням і діти.

«А хліб буде?» — запитує у поліцейських маленька дівчинка, отримавши улюблені дитячі смаколики — піцу та напої.

Літня жінка, яку екіпаж «Білого янгола» зустрів на самому краю фронту та вивіз з-під снарядів, із вдячністю запрошує: «Ходімо, хлопці, я вам абрикос нарву». Хоробра пенсіонерка йшла пішки додому з лікарні під обстрілом. Попри жахливі умови життя, мешканці залишаються людяними та допомагають одне одному.

Продавчиня місцевої крамниці, також незважаючи на обстріли та вибухи, дбає про підвезення до містечка продуктів та іншого товару першої потреби. Для цього вона щоранку встає о п’ятій і прямує за своїм досить небезпечним прифронтовим маршрутом. «Перемога буде за нами, наша Україна зацвіте ще краще. Тому що ми всі разом, і одне одного підтримуємо», — каже з оптимізмом невтомна жінка.

Сіверськ та Соледар: бої наближаються до околиць...

Колись суто мирні міста Сіверськ і Соледар розташовані неподалік від межі з Луганщиною, яка тепер майже повністю окупована рашистами. Тож обидва міста зазнають ворожих атак цілодобово. Люди тут тижнями не виходять з укриттів. Із власних домівок вони вже давно змушені були переїхати до підвалів та бомбосховищ.

Правоохоронці та представники гуманітарних штабів забезпечують мешканців усім необхідним, але з кожним днем привозити їжу та воду стає небезпечно.

Майже нічого не вцілило ні в Сіверську, ні в Соледарі після щоденних бомбардувань, вчинюваних російськими окупантами. Усюди — зруйновані будинки та дороги, побиті вирвами від снарядів та авіації. Соледар ще півроку тому був розвиненим центром солевидобувної промисловості. Державне підприємство «Артемсіль», яке досі забезпечувало гідну зайнятість 3 тисяч робітників, тепер зупинено, а виробничі споруди — вщент знищені російськими снарядами. Дістатись обох міст можливо тільки на броньованому транспорті — дорога перебуває під прицільним ворожим вогнем. Втім, поліцейські, ризикуючи власним життям, продовжують рятувати мирних мешканців та забезпечувати їх найнеобхіднішим.

Цього разу правоохоронці за сприяння органів місцевої влади привезли людям гуманітарний вантаж із продуктами, водою та дитячим харчуванням. Дітям передали солодощі. Окрім гумдопомоги, поліцейські організовують безпечну евакуацію та тримають зв’язок з людьми.

«Міста майже спорожніли — багато людей виїхало, проте є мешканці, які не хочуть залишати рідні домівки попри смертельну небезпеку», — зазначає працівник поліції, який не вперше об’їжджає адреси своїх підопічних. Одна з них — мешканка Соледара, яка навідріз відмовляється виїжджати: у сусідньому окупованому рашистами селі продовжують жити її літні батьки. Інша жінка продовжує жити в місті разом із маленькою онучкою. Усі вони разом зі всією Україною мріють про мир та Перемогу.

Фото з відкритих джерел.