Як допомогти дитині, коли їй страшно? Психолог Світлана РОЙЗ у своєму Практикумі безстрашного Дитинознавства пропонує дорослим такі прості, але дуже помічні дії.

*  Запропонуйте дитині уявити, що навколо неї сфера, яка світиться. Долонями (пантомімою) навколо себе вибудовуйте кордони. Все, що лякає, залишається за цією кулею. А сфера складається із власної сили та любові.

*  Скажіть, аби дитина міцно стиснула вашу руку. А тоді проговоріть їй вголос: «Ого! У тобі стільки сили, яка допоможе впоратися із будь-яким страхом».

*  Поверніть дитину у відчуття «теперішнього» — попросіть її торкнутись кількох різних за фактурою та температурою об’єктів, знайти 2—3 об’єкти зеленого кольору (зелений сприймається як спокійний, безпечний), випити води, вимовити «брррррррр», зробити якусь смішну пику.

*  Разом спробуйте відштовхнути страшний образ руками — відкиньте його подалі від себе зі звуком.

*  Крикніть голосно: «Страх, іди геть! Я тебе не боюсь!»

*  Запропонуйте дитині розтерти долоні, покласти їх на нирки, на ребра, потім розтертими долонями простукати своє тіло, ніби вибиває килимок.

*  Навчіть дитину, що у неї є «чарівна кнопка», яка допомагає впоратись зі страхом — і знаходиться вона між мізинцем та безіменним пальцем.

*  Додайте до образу, що лякає, якусь смішну деталь (наприклад, до образу злої людини — бантик, величезні вуха слона чи курячі лапки).

*  Якщо дитину злякав образ, який вона бачила у мультфільмі чи кіно, то цю страшну картинку слід відправити назад у мультфільм. Поплескайте в долоні, ніби «запечатуючи» цей образ знову у мультфільмі. Також можна в уяві стерти цей образ гумкою.

*  Якщо дитину налякав страшний сон — після пробудження, як режисери, змінюйте сюжет.

*  Якщо дитину налякав звук, помасажуйте вуха. Й обов’язково скажіть: це був звук (такий-то), але все вже минулося, і ми в безпеці.

*  Запропонуйте дитині подумки зменшити свій страх до такого розміру, що можна стиснути в кулак і сховати в сірниковій коробці. Або хай покладе його в сейф, зачинить на замок, перев’яже ланцюгом чи мотузкою і відправить кудись на далеку планету, в океан або під землю.

Важливо пам’ятати:

Коли дитина каже, що їй страшно — найбільший її страх, що їй не повірять, її не приймуть, висміють. Найдивніший для інших страх кожен з нас сприймає як реальний, а в реальності дитини він більш ніж реальний! Тому допомагайте дитині, не знецінюючи її почуття. Якщо ми їй скажемо «нічого страшного немає» — вона не припинить боятися. Навпаки — вона залишиться зі страхом наодинці.

Будь-яка складна ситуація може стати містком для розуміння і близькості. Ось алгоритм:

Підтримка. Замість слів: «Ти ж великий, тут нічого боятися» (ці слова раціональні, але звучать як знецінювання) скажіть: «Ти маєш наляканий вигляд. Бачу, що тобі страшно».

Близькість: «Я з тобою» можна сказати словами, можна обійняти, взяти на руки, за руку. «Чого ти боїшся?» Адже важливо, щоб дитина від загального «я боюся» перейшла до конкретного «я боюся темряви», «я боюсь, що на мене нападуть монстри», «я боюсь загубитися».

Коли ми знаємо, що конкретно лякає дитину, ми можемо вибрати спосіб трансформації.

Нормалізація: «Знаєш, я боялася у твоєму віці... та навіть зараз іноді боюсь. Те, що відбувається, справді страшно. Але я точно знаю, що ми впораємося. Ми можемо з тобою зробити...»

Трансформація: зробіть разом описані вище практики. В них і дитина, і дорослий є суб’єктами, які діють і відчувають свою силу.

Це так звані швидкі практики. Їх можуть робити з дітьми батьки, щоб зняти гострий стан. Трансформацією ж і глибокою роботою мають займатися спеціалісти.