Цього разу воїнам 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого вони передали копії мотиваційного прапора бригади, вимпели та патріотичні футболки. Волонтери самі розробляли символіку, яку використано на цих виробах.
Подібну військову символіку мають тепер і члени колективу газети «Голос України», які вклали і свою фінансову часточку в цю розробку.
Дякували наші захисники і педагогічному та учнівському колективу 242-ї школи міста Києва, яку очолює директор Світлана Атружба. Протягом восьми років вони постійно шлють допомогу на фронт. Наших бійців особливо радують щирі дитячі малюнки і смаколики.
Волонтери розповіли про стійкість і героїчні подвиги українських воїнів на передовій та про нагородження наших дорогих захисників. Зокрема й про подвиг капітана Володимира Храмова:
— Тільки не розписуйте там нічого такого, будь ласка… Я звичайний військовослужбовець, який виконує свій обов’язок. І це не моя нагорода, це нагорода всього екіпажу… — капітан Володимир Храмов просить не героїзувати його і написати про нього, «якщо вже дуже треба», скромно…
Днями командир 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого полковник Олександр Охріменко, відзначаючи нагородами воїнів на передовій, вручив Володимиру Храмову, командиру танкового взводу танкового батальйону Князівської 14-ї ОМБр орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (на знімку).
Державна нагорода знайшла свого героя не одразу — капітан Храмов нещодавно повернувся в стрій після поранення, яке дістав під час важких боїв на Київщині.
— Лікарі наполягали на тому, що ще місяць треба лікуватися. Але я відмовився. Сказав, що не можу стільки часу бути тут, тоді як мої хлопці, побратими, мій батальйон воюють на Донбасі, в найгарячішій точці фронту. Прийняв рішення повертатися на передову, попри, не приховуватиму, сльози і вмовляння дружини долікуватися.
У березні 2022 року екіпаж Володимира Храмова отримав завдання зачистити від ворога населений пункт Озерщина та наступати на Дмитрівку, що на Київщині. Командир танку капітан Володимир Храмов, механік-водій, старший солдат Іван Жолоб та навідник, солдат Андрій Курпаченко діяли в складі механізованої роти та в її інтересах. Прострілювали дорогу на відстань до 1,5 кілометра, гасячи вогневим ураженням сили та засоби противника для того, аби могла пройти колона наших БМП.
На підходах до Дмитрівки танкісти отримали наказ: «Вперед». Прорвавши дорогу на Дмитрівку, екіпаж Володимира Храмова знищив вогневі точки противника, однак після цього зазнав шквального вогню з протитанкових засобів ворога.
— Це були і ПТУРи, і БМП, і РПГ, — пригадує капітан Храмов. — Після першого влучання танк загорівся зсередини, але якийсь час ми ще продовжували рух. Та після атаки ворожим танком, наша машина зупинилася. Запитавши, чи всі живі, я дав команду на евакуацію.
Сам Володимир Храмов у тому бою біля Дмитрівки отримав тяжку контузію та осколкове поранення. Каже, зрозумів це не одразу. А коли вони далися взнаки, для капітана Храмова розпочався тривалий період лікування.
Зараз командир взводу в складі свого батальйону воює за Україну та українців на Донеччині. Він упевнений у собі, у своїх побратимах, у нашій Перемозі.
До речі, побратими Володимира Петровича теж нагороджені орденами.
— Війна випробовує на витривалість і на міцність. Але ми знаємо, за що і за кого воюємо — за свою державу, за свій народ! Не без гордості я хочу відзначити і професійні навики наших танкістів, злагодженість екіпажів, взводів, рот, батальйону в цілому —– цього нас завжди навчав, навчає, вимагає і контролює наш комбат. Тож ми будемо битися до Перемоги! І як кажуть у нас в танковому батальйоні, вперед-вперед, чорний берет!»
Вітаємо капітана Володимира Храмова з високою нагородою!
Усі разом йдемо до Перемоги!
Волонтери Олег Ганжа (третій праворуч) і Олег Хрипун (крайній праворуч) у гостях в редакції газети "Голос України".
Фото Олега ГАНЖІ та Юрія ПЕРЕБАЄВА.
