Коли ніч приходить до хати,
Моє серце не знає спокою.
Я не встигла тобі сказати,
Що мені дуже добре з тобою.
І дарма, що лишаєш чашку
Після себе на кухні немиту.
Все помию, мені не важко.
Головне, аби був живим ти.
І дарма, що шкарпетки всюди,
Що не любиш носити краватку.
Мені інше тисне на груди,
От тому і не спиться до ранку.
Бо навколо пекельні втрати,
Бо війна може нас розлучити...
Я не встигла тобі сказати,
Що довіку буду любити.
Вигравай свої битви скоріше,
Захищай українське небо.
Знай, що дома, в обіймах тиші,
Та, що любить, чекає на тебе.

Ці щемливі поетичні рядки належать відомій київській поетесі Тетяні Череп-Пероганич (на знімку). І вони напевне відгукнуться не лише в серцях українських жінок, а й їхніх чоловіків, які нині на передовій.

Але сьогодні мова не про поезію. Від початку повномасштабної рашистської агресії окрім творчості в житті Тетяни з’явилася ще й нова для неї волонтерська діяльність. Разом із друзями вона виготовляє смачні та поживні енергетичні батончики для наших захисників. Ці компактні й легкі (лише 60 г кожен) смаколики швидко тамують голод і надовго додають сил під час чергувань на передовій, за що їх дуже цінують і чекають «замовники» — наші розвідники, військові — ті, хто нині у самому пекельному пеклі...

Про секретні інгредієнти і про шлях у волонтерство розпитую поетесу.

«25 лютого ми виїхали з Києва, — розказує пані Тетяна. — Прямували в Польщу, куди кликали нас друзі, але... Вже в дорозі зателефонував місцевий краєзнавець Ігор Бугрій з Коростова, що у Сколівському районі на Львівщині, запросив до себе. Після двох днів дороги ми зупинилися в Коростові і... зрозуміли, що нікуди далі не поїдемо. Вже на другий день у Народному домі, в якому працює методистом Ольга Яциник, ми плели сітки. Згодом взялися за енергетичні батончики».

Тетяну ще в 2014 році шкрябало сумління: хотіла допомагати, але молодший син Богдан тоді був ще надто маленький, тож не склалося. Тепер же взялася до справи з подвійним ентузіазмом. До команди долучилися місцеві дівчата, родина з Харкова та киянка Ольга Шевчук. Взялися настільки завзято, що на 27 квітня, коли поверталися в Київ, на їхньому рахунку було понад 10 тисяч батончиків!

У столиці і Оля, і Тетяна вже не могли полишили важливої справи. Та й дзвінки з передової продовжили надходити. Тому обидві жінки організували «батончикові фабрики» вже на власних кухнях, а склади — на балконах. До кожної доєдналися подруги. У команді Тетяни — Вікторія Букет, Людмила Гриценко, Людмила Пасіченко, Любов Стаховська і Олена Юрченко. Всі працюють, тож збираються кілька разів на тиждень — і на кухню... Грами давно не зважують і в рецепт не зазирають: руки самі вже знають, скільки чого й як треба.

Півдня іде на те, аби ретельно просушити інгредієнти й підсмажити горіхи. Наступного ранку жінки збираються і починають перекручувати курагу, фініки, кунжут, соняшникове та гарбузове насіння, цукати, різні горіхи, журавлину, родзинки і обов’язково мед! Як бачите, кожен — справжня вітамінна бомба, а батончики не лише поживні, а й міцні (не тануть на спеці та в кишені).

Готують і загортають до вечора, і результат вражає: за одну зміну виробляють 500+ штук або 30+ кілограмів! Якщо ж замовлення більше — телефонують Сколівським колегам, які теж «у справі».

У ящики з батончиками кладуть і секретну зброю — дитячі малюнки, і виготовлені з любов’ю смаколики вирушають до воїнів. Про доставку посилок волонтери звітують фотографіями, а Тетяна ділиться ними у Фейсбуці. Навіщо? Аби пораділи й усі ті численні друзі, які долучаються фінансово  або надсилають свої мед, насіння, сушку... Коли Тетяна отримує їх на пошті — не може стримати сліз радості та вдячності.

Чоловік Юрій і сини всіма силами підтримують Тетяну в її служінні. Якщо бракує рук — також одягають фартухи й рукавички і стають до роботи.

...А у вільний від роботи й батончикового виробництва час Тетяна Череп-Пероганич пече пиріжки для місцевої тероборони! Її теж хоче порадувати.

Фото зі сторінки героїні у Фейсбуці.