За всю історію діаспори в Швейцарії такий культурний осередок створено вперше. Координацію школи взяли на себе Леся Ніколаєва та Олена Виноградова.

Коли після 24 лютого в Швейцарію почали прибувати тисячі біженців з України, поряд із реєстраційними, житловими, мовними і побутовими викликами постало й таке важливе питання: як допомогти дітям, які потрапили в абсолютно нове мовне й культурне середовище, не втратити свою ідентичність?

Уроки з української мови, літератури, історії та культури відбувалися у вихідні. На перші заняття прийшло майже 50 дітей. Невдовзі кількість охочих зросла до 120. Малечу забезпечили навчальними матеріалами, ще й смачненьким для перерв. До викладання запросили й учителів-переселенців.

А днями Український культурний центр у Женеві повідомив про перше в Українській школі свято останнього дзвоника: «80 дітей, 20 вчителів і 110 батьків зібрались в одній залі, яка в цей день була заповнена барвистими вишиванками і віночками, майстерно вплетеними у волосся квітами і стрічками. А ще — концентрованою любов’ю до України і гордістю називатись українцями.

Наші найстаранніші та найталановитіші учні разом із невтомними вчителями приготували гостям прекрасні виступи із віршами, співами і танцями.

Наприкінці свята Постійна Представниця України при відділенні ООН у Женеві, пані Євгенія Філіпенко, а також дружина Посла України в Швейцарії, пані Тетяна Рибченко, привітали учнів, вручили їм дипломи, а вчителям — подяки. Кожен учень отримав подарунки від школи і від наших партнерів...»

Координаторка школи Олена Виноградова поділилася своїми емоціями:

«Це свято стало можливим завдяки багатьом світлим людям, і ми щиро вдячні їм за підтримку! Ми намагались зробити цей день таким, як його святкують в Україні: урочистий вхід дітей, гімн і підняття прапора, хвилина мовчання за загиблими Героями, виступи дітей, вручення подяк і дипломів, солодкий стіл.

Дякуємо всім родинам, які довірили нам найдорожче — своїх дітей. Сподіваємось, що ми виправдали цю довіру, бо точно робили все на максимум, а іноді й перевищували свої можливості. Намагались створити український продукт цікавим і, наскільки це можливо, веселим; наповнити його глибиною і мудрістю; а головне — відкрити красу мови, закохати в нашу неймовірну історію, вразити багатством літератури, показати величну культуру.

У нас точно вийшло не все. Поки що. Але... У нас є друзі! Нас підтримує кантон Женева, і з вересня заняття відбуватимуться в облаштованих класах комунальної школи з усім необхідним матеріальним забезпеченням! У вчителів буде офіційна оплата їхньої праці. Школу додано до мережі шкіл з вивчення мови і культури походження, і тепер інформацію про її діяльність отримуватиме кожна родина з дітьми, яка прибуває в кантон Женева. А головне — на наступний навчальний рік уже зареєструвалося більше учнів, ніж цьогоріч».

Уляна СОФІЙСЬКА.

Женева, Швейцарія.

Фото Ганни КАЧАЄНКО.