У процесі децентралізації утворений з двох сільрад. До нього, крім Балашівки, входять Лінчин, Яцьковичі, Михалин, Сівки. То старості Леоніду Прокопчуку (на знімку) і його невеличкій команді з двох діловодів, землевпорядника, соціального працівника роботи вистачає.
Щоб скрізь встигнути, Леонід Прокопчук користується мотоциклом, для якого, каже, менше пального потрібно. Ми зустрілися пообіді, а балашівський староста вже встиг умовити місцевого підприємця і вулицю прогрейдерувати, і футбольне поле, яке збираються засіяти травою. Разом із працівниками служби у справах дітей побував у сусідньому селі в сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах.
— Тяжкі враження, — зітхає Леонід Прокопчук. — З однієї сім’ї можуть вилучити трьох дітей, бо батьки пиячать, діти не доглянуті. Служба їх попередила. Може, візьмуться за розум?
— А загалом у нашому старостинському окрузі, де більше двохсот багатодітних сімей, діти — в пріоритеті. Для них чудові умови для навчання у Балашівському базовому ліцеї та трьох філіях у селах округу, є басейн, гуртки і секції, бібліотека, дитячий майданчик, — розповідає батько двох дітей Леонід Прокопчук.
Щоправда, я помітила, що сільські діти допомагають батькам, а не нидіють, як міські, без діла. Дорогою у Балашівку бачила дівчинку на велосипеді з відерцем зібраної ожини, на лузі пас корів хлопчик, який час від часу заглядав у телефон — гаджети зайшли і в поліську глибинку…
Староста називає найбагатодітніші сім’ї: Алли і Миколи Лук’янчуків — виховали 17 дітей, Тамари і Юрія Вознюків — 14, Наталії і Володимира Сичиків, Наталії та Сергія Хавтурів — по 13, Надії і Степана Хавтурів — 11… Каже: якщо в селі багато дітей, то в нього є майбутнє. От тільки б скоріше настав мир.
Для Перемоги мешканці Балашівського старостинського округу активно волонтерять. Допомагають ЗСУ продуктами, зібрали кошти на вантажний автомобіль, купували тепловізори, прилади нічного бачення тощо. Чимало з місцевих боронять країну на фронті, за них моляться земляки.
— Загалом люди в нас дружні, в планах — зібрати кошти на ремонт дороги, — каже Леонід Прокопчук.
Жителі цих поліських сіл не відзначаються великими статками — кожен виживає як може: хтось з лісу, хтось займається підприємництвом, хтось працює на місцевих підприємствах, у лісництвах, але майже всі мають підсобні господарства з живністю (багато корів), городи, активно почали займатися ягідництвом…
Дуже привітно й гостинно зустріли мешканці сіл округу переселенців. Чимало родин прийняли родичів, а тих, хто їх не мав, теж не залишили без даху над головою — заселили в будиночки, які попередньо довели до ладу.
Поділилися необхідним для втікачів від війни, щоб ті мали на чому спати, в що вдягнутися і що їсти…
Іще одна деталь. Як розповів староста Леонід Прокопчук, у селах усіх літніх одиноких людей не залишають без допомоги й уваги. У цьому проявляють свідомість… А по ставленню до дітей і літніх людей можна судити про зрілість суспільства.
Рівне.
Фото автора.
