Спершу депутати одностайно проголосували за збереження навчального закладу, а вже наступного дня на позачерговій сесії прийняли діаметрально протилежне рішення — про закриття школи. Чому так раптово змінили думку?
Про закриття навчального закладу «Голосу України» повідомив Дмитро Омелянчук, директор народного музею Василя Стуса, розташованого в шкільному приміщенні. Подробиці дізналися від директора школи Алли Кобзар.

Ліквідувати не можна, зберегти!

За її словами, 30 серпня нинішнього року на сесії одностайно ухвалили рішення про збереження у Рахнівці навчального закладу. Директор школи повідомила про це батькам учнів. Такій новині найбільше зраділи діти.

Тішилися батьки. Щасливими почувалися вчителі.

Знайомі депутати розповіли їм, що напередодні сесії відбулася комісія, де обговорювали питання рахнівської школи. Голова Гайсинської міської громади Анатолій Гук особисто обстоював навчальний заклад. Говорив, що в час війни учні мають навчатися за місцем проживання. Казав, що рада віднайде кошти для утримання школи в селі славетного земляка.

Педколектив став готуватися до свята Першого дзвоника.

Наступного дня, тобто

31 серпня, ситуація змінилася кардинально.

— Ви знаєте, що вашу школу закрили? — запитали директора по телефону її знайомі з Гайсина.

З’ясувалося, що того дня відбулася позачергова сесія. На розгляд знову винесли питання про оптимізацію шкіл у громаді. За закриття школи в Рахнівці проголосували 20 депутатів, семеро — утрималися.

 — Якби це рішення ухвалили 30 числа, ми б попередили батьків, щоб вони обирали для своїх дітей інші навчальні заклади,  — каже Алла Кобзар. — Для чого було обнадіювати усіх нас, а найперше — учнів?

Батьки з учителями поїхали у Гайсин до міського голови. Зустрітися з керівником громади не вдалося. Їм пояснили, що голова зайнятий.

Першого вересня батьки і діти прийшли в школу. Для них вчителі влаштували свято. Хоча воно було зі смутком.

«Ліквідувати, не можна зберегти!» — у цій фразі, винесеній у підзаголовок, кому довелося перенести: до слова «закрити».

Урок протесту

Другого вересня до школи приїхав міський голова Анатолій Гук з представниками міськради. Щоправда, не на зустріч з колективом учителів і батьків.

Гості прибули вшанувати пам’ять Героя України земляка рахнівчан Василя Стуса напередодні чергової річниці з дня його смерті. Життя поета обірвалося 4 вересня 1985 року в пермському таборі для політичних в’язнів, куди його запроторив комуністичний режим.

Нинішні заходи з ушанування не були схожі на ті, що відбувалися у попередні роки. Під час виступу голови Гайсинської громади перед ним стояли учні з плакатом: «Поверніть нам нашу школу». На знімку видно сльози на очах учениці — однієї з тих, хто тримав плакат.

Алла Кобзар звернула увагу на те, що діти самі вирішили організуватися. Це була їхня ініціатива. І плакат самі написали.

— Напередодні  до мене підходила одна з учениць і запитувала, чи приїде в село той чоловік, який закрив нашу школу? — каже директор. — Учні готувалися до зустрічі.

Розмова з керівником громади в батьків учнів і вчителів не склалася. Як розповіла одна з педагогів, голова зривався на крик, говорив, що рахнівчани зіпсували йому проведення такого святого заходу в пам’ять про їхнього земляка.

Того самого дня директор школи отримала на електронну пошту рішення сесії. Пані Алла каже, що лист надійшов о 14.42. Вона повідомила батьків про наявність офіційного документа про закриття школи. Попросила, щоб вирішували для себе, де надалі навчатимуться їхні діти.

За її словами, в одному з пунктів рішення йдеться про те, що відділ освіти має забезпечити підвезення дітей до школи.

— Ми розуміємо, що в нашій школі не вистачає тієї кількості дітей, коли передбачається фінансування закладу, — каже директор. —  Наприкінці минулого навчального року було 13 учнів. Нині їх нараховується 18. Мало би бути 25. Сподівалися, депутати візьмуть до уваги, що школа носить ім’я Героя України, що тут діє народний музей Стуса, що біля школи створили іменний парк… Однак вони вчинили по-іншому

25 учнів — і дамо дзвоник

Голова Гайсинської громади Анатолій Гук у розмові з журналістом так і не пояснив, чим викликана така кардинальна зміна ухвалених рішень депутатами щодо школи в селі Рахнівка — від одностайного «за» збереження закладу до кардинально протилежного.

Нагадав про вимогу чинного законодавства про фінансування загальноосвітніх шкіл. Гроші дають тоді, коли в закладі навчається не менше 25 дітей.

— Дайте 25 учнів — і буде вам школа, — сказав керівник громади.

За його словами, припинили існування також освітні заклади в селах Рахни і Мелешків. На утримання трьох закритих шкіл на рік потрібно було б витратити з бюджету громади понад 10 мільйонів гривень. Таку цифру навів співрозмовник.

— Нам треба дорогу до Рахнівки зробити, — повідомив голова.

Також запевнив, що питання підвезення учнів до іншого села вирішить відділ освіти міськради. Так само має визначитися з працевлаштуванням вчителів із села Рахнівка.

— А те, що підняли  плакат посеред мого виступу під час заходу, коли вшановували пам’ять видатного земляка, це свідчить про рівень культури тих, хто його організовував, — сказав Анатолій Гук

Сумно буде Василеві без дитячого галасу

Депутати Гайсинської міськради дотрималися вимог чинного законодавства. Як то кажуть, все зробили по закону. Нема 25 учнів — нема фінансування. Які можуть бути до них претензії?

Але смуток від прийнятого рішення залишився не тільки в учнів, їхніх батьків, вчителів. У Рахнівці земляки поета здивовані таким рішенням.

— Не знайшлося того, хто заступився б за Василя, — каже ветеран, ініціатор і багаторічний директор музею Стуса Дмитро Омелянчук. —

Бо мова не тільки про школу  Йдеться про людину, чиє ім’я вона носить. Людину, яку знає весь світ! Йдеться про вшанування його імені, його пам’яті.

Сумно буде Василеві без дитячого галасу на шкільному подвір’ї.

Нагадаємо, саме тут встановлено на постаменті барельєф поета.

Але рішення прийнято. Ще одну позачергову сесію депутати навряд чи скликатимуть, аби проголосувати за збереження освітнього закладу імені Героя України. Як сказав Дмитро Омелянчук, поховали школу.

Вінницька область.

Фото надано вчителькою Наталією СІНЬКОВСЬКОЮ.