Голова віддаленої Верхньорогачицької громади Світлана Коротун уникала розмов «про політику», аби не наражатися на небезпеку. Натоміть усі зусилля спрямувала на допомогу соціально вразливим землякам та роботу комунальної сфери. І домоглася того, що вся «комуналка» з початку війни працювала без збоїв.

Однак «нейтралітет» голови окупантам не підійшов: вони викрали Світлану Коротун просто з дому, і мешканці Верхнього Рогачика розуміють — для чого: погрозами й тортурами витискатимуть згоду на «добровільну» співпрацю та публічну заяву про прийняття «руcского міра».

Світлана Коротун така не перша, але одна з останніх. Деякі її колеги в інших громадах області також наївно сподівалися, що можна зосередитися на суто господарських справах та не декларувати своїх поглядів публічно, і тоді вороги нібито не звертатимуть на них уваги. І лише «на підвалі» в путінських катів починали розуміти свою помилку: адже репресивній машині кремля не потрібні «нейтральні». А тільки покірні, котрі без застережень виконуватимуть будь-які накази, навіть найжорстокіші та найбезглуздіші. Тому десятки очільників місцевого самоврядування, котрим пощастило вирватися з катівень, після того поспіхом евакуювалися. От тільки вириваються далеко не всі: про декого вже місяцями жодних звісток не надходить…