Лідерство у регіоні з надання послуг населенню
— Василю Івановичу, як би коротко охарактеризувати читачам «Голосу України» очолювану вами громаду: кількість населення, площа, природні багатства, складові наповнення скарбниці...
— Колочавська територіальна громада — високогірна, розташована у самому серці Карпат. Наш регіон туристичний, відомий дивовижними горами, лісами, чудовими краєвидами, полонинами, природними ресурсами — зокрема, мінеральною водою. А також — багатою історико-культурною спадщиною і є рекордсменом в Україні за кількістю музеїв, бо їх у нас аж десять!
Громада утворена 12 червня 2020-го шляхом об’єднання Колочавської і Негровецької сільських рад. Адмінцентр — у Колочаві. До складу громади входить п’ять сіл: Колочава, Горб, Мерешор, Негровець, Косів Верх. Площа — 15 876 га, населення — 9 115 осіб.
— І одне з найважливіших питань: як завершили рік у плані фінансовому?
— Попри війну та невиконання дохідної частини бюджету фінансово ми завершили рік позитивно. Найголовніше — не маємо заборгованості з оплати праці й за електроенергію. Це — результат вдалого фінансового менеджменту, адже наша громада свою діяльність розпочала із великим боргом — 7 млн грн. Це була майже половина нашого річного бюджету. Та за півтора року ми зуміли вийти на нуль. До того ж громада розвивалася, було проведено ремонти в закладах освіти, створено Центри надання соціальних та адміністративних послуг, інклюзивно-ресурсний і Центр культурних послуг тощо. Громада — лідер у регіоні з надання різних послуг населенню.
Доречно додати, що вагомий відсоток у наповненні нашої скарбниці становить прибутковий податок з громадян, земельний податок з фізичних і юридичних осіб. Також понад 20 відсотків доходів забезпечують цільові трансферти з державної та обласної скарбниці.
Чеські друзі допомогли: переселенці отримали житло
— Немало переселенців знайшли прихисток у Колочаві. Разом із чеськими побратимами ви так організували роботу, що десятки родин, власне, 65 ВПО, отримали житло...
— З перших днів війни Колочавська громада старалася бути надійним тилом. Ми прихистили декілька тисяч внутрішньо переміщених осіб, надавали їм житло, харчі та медикаменти. Поселяли в дитячих садочках, садибах, а місцеві жителі приймали ВПО вдома, ділилися з ними продуктами й одягом. Багато з них з часом повернулися додому чи виїхали за кордон. Але ще сотні людей через бойові дії в їхніх регіонах досі змушені залишатися в нас.
Улітку стало ясно: завдання Колочавської сільської ради — надати житло ВПО, де буде і тепло, і зручно. Бо люди змушені залишитися тут і перезимувати. Так виник проект «Людина в біді», який ми реалізували з чеськими громадськими організаціями «Clovek v tisni» («Людина в біді») та «PresHranice» («Через кордони»). В його рамках протягом кількох місяців проведено капітальний ремонт чотирьох будівель. Усі приміщення оновлено за європейськими мірками: утеплено, встановлено опалення, санвузли, кухню, оснащено новою побутовою технікою і меблями. Кожна сім’я ВПО отримала окрему кімнату зі своїм санвузлом та спільною кухнею. Передусім поселяли родини з дітьми, інвалідами, осіб похилого віку.
Ми дуже вдячні чеській громадській організації «PresHranice» та її керівнику Радиму Купцу, благодійній організації «Clovek v tisni» за допомогу в реалізації проекту. Таку підтримку під час війни важко переоцінити. Наші друзі з Чеської Республіки стали поруч з нами буквально з перших годин російського вторгнення. Завдяки їм багато ВПО виїхали за кордон і там влаштовані, регулярно надається гуманітарна допомога всім внутрішньо переміщеним особам, які перебувають на території нашої громади.
Завдяки потужній підтримці чехів-побратимів відчуваємо себе забезпеченими всіма засобами, необхідними для виживання і протидії ворогу.
— І тут же: у чеській громадській організації «Людина в біді» сказали, що для них у вашій місцевості у цьому році також ще багато роботи. Якщо конкретніше?
— Є багато життєво важливих питань, які маємо вирішувати. Але коштів на це немає. Тому пишемо проекти і звертаємося по допомогу до міжнародних організацій. До прикладу, маємо проблему з бомбосховищами у школах, де висока вологість, сирість, відсутність тепла і вбиралень не дають змоги залишатися там годинами учням та вчителям. У рамках спільного проекту з названими чеськими організаціями ми почали облаштування бомбосховища на території найбільшої школи в громаді — Колочавського закладу загальної освіти № 1. Підвальне приміщення буде відремонтовано, встановлено опалення, вентиляція, місця для сидіння, туалети тощо. Все для того, щоб діти і педагоги перебували в нормальних умовах під час повітряних тривог.
Проблемою є і зайнятість переселенців. У нашій місцевості немає жодного виробництва, тож люди заробляють на життя, виїжджаючи за кордон. У рамках проекту плануємо закупити обладнання для переробки дикоросів, щоб можна було працевлаштувати безробітних.
Тож з чеськими друзями справді дуже багато планів і роботи для блага нашої громади, яка, я впевнений, триватиме не один рік.
Амфітеатр — осередок культурного життя
— Із заготівлею дров для жителів тутешніх сіл, як не дивно, бо ж довкола гори, вкриті лісом, — складнощі. Як розв’язуєте цю непросту соціальну проблему?
— У наших селах немає і ніколи не було постачання природного газу. Жителі громади перебувають у непростій ситуації, яка з кожним роком стає складнішою. Нас оточують мальовничі гори, покриті лісом. Але ліс рубати заборонено!.. Дозвіл на заготівлю дров дає Національний природний парк «Синевир». Більша частина його території розташована у межах нашої громади. Але ліміти нацпарку дуже обмежені. З кожним роком дрова дорожчають, а отримати їх стає дедалі важче. Люди їх купують у сусідніх лісгоспах, багато дворогосподарств, а також деякі наші заклади освіти перейшли на електричне опалення. Та з графіками відключення струму це тепер теж проблематично. Тому, враховуючи ситуацію з дровами та війну в Україні, потрібно думати про альтернативні джерела енергії. Нині наша громада працює в цьому напрямі. І сподіваємося на певне поліпшення у прийдешні опалювальні сезони.
— Розкажіть, будь ласка, що це за диво — колочавський амфітеатр?
— Колочава давно прославилася десятком музеїв і активним розвитком туризму. Щороку в нас проводилися фестивалі та різноманітні культурно-мистецькі заходи, а от місця для цього не було.
Тому ми разом з українськими та польськими партнерами написали проект «Світ карпатських розет — заходи із збереження унікальності культури Карпат» на програму транскордонного співробітництва Польща — Білорусь — Україна 2014—2020, що фінансувалася Європейським Союзом. Метою проекту було збереження і промоція культурної та історичної спадщини Карпат — традицій, ремесел, звичаїв, музики, архітектури.
Після перемоги в конкурсі протягом 2019—2021 років у селі Колочава збудовано грандіозний і за розмірами, і за значенням Культурно-мистецький центр. Він відомий як амфітеатр.
Це споруджена з нуля крита будівля амфітеатру в карпатському стилі з каменю і дерева. Будівлю доповнює сцена, яку можна використовувати з двох боків, залежно від кількості глядачів. Сюди входить також адміністративне приміщення і конференц-зал на сто осіб. А за потреби може використовуватися як виставковий зал. На базі амфітеатру працює Центр культурних послуг Колочавської сільської ради. Тут також діють гуртки: хореографічний, театральний, малювання; працює сільська бібліотека. В центрі регулярно проводяться заходи: концерти, форуми, семінари, круглі столи, наради, сесії, зустрічі тощо. Він став осердям освітнього, культурного і суспільного життя громади.
Для туристів — трембіти, папуги, мед, форель...
— Отже, Колочаву, як уже сказано, ще величають селом десяти музеїв... Чогось схожого не лише на Верховині чи на Закарпатті, а й, мабуть, в Україні не знайти...
— Справді: Колочава насамперед відома як єдине в Україні село десяти музеїв, а також відома і як село пам’ятників. Тепер тут височіє двадцять найрізноманітніших скульптурних об’єктів. Деякі з них настільки унікальні, що їх більше ніде не зустрінете.
Наприклад, пам’ятник заробітчанам, вівчареві, «Примирення», «Вчительці з Вкрайни» тощо. Загалом у Колочавській ТГ зосереджено понад п’ятдесят пам’ятних об’єктів! У нас розташована єдина в Україні школа вівчарства. Вона функціонує щороку із середини травня до початку листопада. Тут туристів навчають виготовляти справжній овечий сир, урду, бринзу, грати на трембіті, доїти овець тощо. Біля Колочави розташоване найбільше «рукотворне море» Закарпаття — Вільшанське водосховище, нещодавно воно отримало статус ландшафтного заказника. А «Птахопарк у Василя Макара» налічує майже 2 000 папуг і голубів, про яких господар охоче розповідає відвідувачам. Колочавські пасіки пропонують туристам широкий асортимент продуктів бджільництва і лікувальну вуликотерапію, розроблено туристичний маршрут «Медові стежки». У Колочаві є мінеральне джерело — популярне місце відпочинку, де можна і пікнік влаштувати, і мінеральну воду покуштувати. У туристів є можливість самим зловити собі форель на обід у рибних господарствах.
Надзвичайно популярною серед мандрівників є долина крокусів — місце масового цвітіння червонокнижного шафрану Гейфеля. На території громади тепер приймають туристів 30 зелених садиб та готелів, де можуть комфортно розміститися приблизно 500 туристів. Зі створенням Культурно-мистецького центру у Колочаві планується розвивати такий напрям, як конференц-туризм — комерційні фірми зможуть проводити різні заходи, семінари, тренінги тощо. Це дасть змогу привабити туристів у міжсезоння, коли кількість відвідувачів стрімко падає. Також у цьому центрі плануємо відкрити низку майстер-класів для мандрівників. Це допоможе відродити і представити старовинні ремесла громади.
Хочу додати, що у рамках національної програми Президента України Володимира Зеленського «Велика реставрація» та завдяки допомозі чеського Пардубицького краю, який забезпечив співфінансування, минулої осені вдалося перекрити історико-архітектурну пам’ятку ХVІІІ століття — церкву Зішестя Святого Духа, яка також прикрашає Колочаву. З державного бюджету на цей проект було передбачено понад 5 млн грн. Його розроблення і дофінансування забезпечила також наша сільрада.
Отже, сьогодні Колочавська територіальна громада впевнено здобуває провідні позиції на туристичній мапі Закарпаття та України, а десятки екскурсійних маршрутів пролягають у самій Колочаві, чимало туристичних фірм ввели відвідання села у свої тури. Колочава — село унікальне, і багато речей можна побачити лише тут. Тому запрошуємо до нас — не пошкодуєте!
Вів розмову Василь НИТКА.
Закарпатська область.
Фото надано Марією Шетелею.