Нещодавно Президент України Володимир Зеленський виступив із відеозверненням перед Національною радою Австрії. Він, зокрема, акцентував увагу на тому, що площа замінованих внаслідок російської агресії українських територій становить 174 тисячі квадратних кілометрів, що майже вдвічі перевищує територію Австрії.

Зрозуміло, що ця проблема викликає занепокоєння не тільки влади та тих органів, які уповноважені займатися протимінною справою, а й усіх українців, беручи до уваги масштаби трагедії, бо те, що сталося, інакше оцінити не можна.

І якраз у той день, коли чергова європейська країна дізналася наживо від голови нашої держави про масштаби замінування, Український інститут дослідження російської агресії провів експертні слухання «Протимінна діяльність та безпека населення». Ініціатором створення цього інституту є народний депутат України, академік НАН України Олександр Копиленко (на знімку в центрі). На думку парламентарія, за нинішніх умов одним з важливих чинників відсічі агресору є всебічне дослідження всіх аспектів його злочинної діяльності. Повною мірою це стосується й ретельної оцінки завданої нашій державі та нашим громадянам шкоди і взагалі тому, що видатний вчений Володимир Вернадський називав ноосферою.

Під час слухань із доповідями виступили засновники громадського руху «Маю право на життя» Сергій Васильцов і Олександр Літтманн. У дискусії взяли участь, зокрема, представники НАН і НАПрН України, громадських організацій, об’єднаних місією безпеки громадян, а також члени Національної комісії з радіаційного захисту населення з огляду на руйнівні екологічні наслідки замінування української території.

ООН назвала Україну «однією з найбільш замінованих країн світу», адже в небезпеці — майже п’ята частина її території. Українські сапери та рятувальники щодня знешкоджують від 2 до 6 тисяч снарядів та мін. У світі існує така класична формула: рік війни — це десять років розмінувань. Воєнні дії розпочалися не 24 лютого 2022 року, російсько-українська війна триває з 2014-го. От і порахуємо...

Учасники заходу обговорили питання гуманітарного розмінування: нетехнічного та технічного обстеження територій, ручного розмінування та розмінування з використанням мінорозшукових собак, механічних засобів розмінування, які застосовуються на території з великою рослинністю для збільшення темпів розмінування, а також для визначення меж замінованих ділянок.

Йшлося й про необхідність значних змін в організації, плануванні та підготовці кваліфікованих кадрів для проведення розмінування територій, запровадження відповідних інноваційних технологій.

Фото Міноборони.

Досить відверто називалися й проблеми, які проявилися останнім часом. Одна з них — забезпечення реалізації проектів розмінування у взаємодії з місцевою владою і громадами, не кажучи вже про контроль і методи контролю. Адже завдання протимінної діяльності значно ширші та об’ємніші, ніж оперативне розмінування місцевості.

За результатами досить жвавої дискусії викристалізувалися відповідні рекомендації. Звичайно, деякі з них можуть видаватися стандартними, наприклад, удосконалення законодавчої бази з урахуванням світового досвіду миротворчих операцій чи створення єдиного реєстру операторів протимінної діяльності (ідея різноманітних реєстрів, що стосуються тієї чи іншої діяльності, як відомо, не є новою) або уточнення порядку взаємодії органів держави (місцевого самоврядування) з операторами щодо розмінування та утилізації. Однак слід враховувати, що кроки, які необхідні для ефективного розв’язання комплексу завдань гуманітарного розмінування, — це насамперед врятовані людські життя.

Фото надано організаторами заходу.