Видання присвячено Василю Петровичу Марку — відомому літературознавцю, доктору філології, професору кафедри української літератури Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка.
Місце презентації вибрано не випадково. Міський літературний музей (будинок Тобілевичів) завжди перебуває на хвилі літературного процесу міста на Інгулі. І свого часу саме сюди донька науковця передала батьків архів. Наразі його опрацювання ще триває, але окремі світлини і документи вже представлено на музейних стендах, поруч із щойно виданою книжкою спогадів, та в спеціально підготовленому слайд-фільмі.
Як розповіла упорядниця видання, письменниця, членкиня НСПУ Антоніна Царук, книжка охоплює спомини 40 авторів, які мешкають у різних куточках України, а також у Словаччині, Австрії, Польщі, Німеччині, Франції. Автори — вчителі і журналісти, заслужені працівники освіти і техніки, кандидати і доктори наук, академіки і... Шевченківський лавреат.
Спогади, вміщені у книжці, характеризують Василя Марка не тільки як науковця, педагога, а й як людину, яку Господь наділив багатьма талантами. Про це під час презентації говорили його колеги-наковці — Григорій Клочек та Ігор Добрянський, колишні студенти й аспіранти, які згодом стали колегами: Ольга Крижанівська, Сергій Михида, Наталія Фенько, Олена Буряк, Марина Лучицька. Добрим словом згадали Василя Марка і письменник Василь Бондар (на знімку — з Антоніною Царук), видавець Віктор Лисенко, поет Роман Любарський.
«...Коли до нас у студентську аудиторію зайшов імпозантної зовнішності викладач і заговорив вишуканою, із карпатським флером мовою, то всі були зачаровані з першого слова, хоча рідко хто, думаю, ту мову втямив. А мене він просто переконав: ось якими мають бути українці!», — згадала співавторка видання, викладачка університету Наталя Фенько.
«Василь Петрович сорок років жив і працював у нашому місті. А майже кожне літо проводив у ріднім краї — на березі річечки Тереблі Тячівського району Закарпаття. Тому й признавався в любові до гір і степів, — зазначив письменник Василь Бондар. — Такі книжки, як «Василь Марко: духовний вимір», ніколи не будуть завершеними. Окремим щастить бути
перевиданими і доповненими. Книжка створена за найкращими сучасними зраз-ками цього мистецтва й упорядкування (передмова-післямова, біографічні довідки авторів, іменний покажчик, ураховуючи іншомовні видання та нашу відроджену літеру Ґ, список творчих надбань професора — книжки, статті, література про життя і творчість, фотоілюстрації). Читачі-науковці також знайдуть собі багату поживу на відгуки, рефлексії й пошуки...»
Прозвучав живий голос і самого Марка — в уривку радіопередачі, який понад десять років тому представляв радіо-слухачам своїх вихованців — учасників літературної студії «Обрій». У тому числі Надію Гармазій — нині голову обласної організації НСПУ, яка під керівництвом Василя Марка захищала кандидатську дисертацію.
Згадали і про вірші В. Марка, що були покладені на музику О. Решетовим. Аудіозапис пісні «Напоїть мене чаєм, дівчата» прозвучав у виконанні ансамблю «Оріана».
Директорка музею Лариса Хосяінова продемонструвала учасникам презентації скрипку, на якій Василь Петрович любив грати у молоді роки, і лише інколи брав до рук у часи, щільно заповнені викладацькою і науковою діяльністю (як припускають фахівці, інструмент виготовлений наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття в Австрії або Німеччині), і запевнила, що після опрацювання архіву Василя Марка буде розгорнута присвячена йому велика виставка.
Спомини про В. Марка йдуть до читача в часи повномасштабної російсько-української війни завдяки фінансовій підтримці кропивницького поета, підприємця Анатолія Каретного.
Тетяна РЕВВА, науковиця музею.
Фото музею.
