Консультації проходили за традиційною для двосторонніх відносин формулою квадриги - спільних переговорів міністрів закордонних справ і міністрів оборони обох країн. Проте стосувались вони не лише двостороннього співробітництва в широкому спектрі питань безпеки та оборони. Підтвердженням цього стала підсумкова спільна конференція чотирьох міністрів.

Очільник британського МЗС Джеймс Клеверлі заявив, що нове партнерство не означає жодних фундаментальних змін у відносинах між двома країнами - оскільки вони вже базуються на дуже міцному фундаменті, тому його слід розглядати радше як еволюцію. У Лондоні сприймають підписану угоду як таку, що «наближає країни до зміцнення співпраці, а Польща вже давно є ключовим приятелем Великої Британії». У цьому місці було зроблено плавний перехід до не менш важливого питання, яке також було щонайменше другим у ході переговорів. «Так само, як Велика Британія і Польща разом боролися за збереження свободи в Європі під час Другої світової війни, так і сьогодні Британія та Польща знову стоять разом, щоб очолити міжнародну підтримку України. Наше партнерство до 2030 року зобов'язує Велику Британію та Польщу до ще більшої співпраці у сфері оборони, безпеки та зовнішньої політики в майбутньому», - підкреслив Клеверлі.

Головний польський дипломат Збігнев Рау також наголосив: попри те, що документ стосується головно оборони та безпеки, партнерство Варшави й Лондона має значно ширше значення. Він повідомив, зокрема, що сторони підтвердили волю до співпраці задля допомоги Україні в її боротьбі з росією та довготермінову присутність і активність Великої Британії на східному фланзі НАТО. «Разом ми сильніші в протидії злочинам росії», - підкреслив З. Рау.

Міністр оборони Бен Воллес також не робив довгих маневрів. Назвавши Польщу країною з однією із найбільших у Європі економік, яка невдовзі матиме також найбільшу на європейському континенті армію, та згадавши про поглиблення двосторонньої співпраці, зокрема у сфері ППО, Воллес підкреслив: «Польща залишається дуже відважною у питанні підтримки України, показує, що є дуже сильною», а також, що «без Польщі не було б тієї оборони країни, яку ми бачимо від початку російської повномасштабної агресії проти України».

Його польський візаві, у свою чергу, наголосив на важливості присутності британського військового компоненту в Польщі як у контексті вторгнення росії в Україну, так і в контексті гібридної загрози, яку становить білорусь на східному кордоні Польщі. Скромно оминувши заслуги Варшави в наданні допомоги Україні, бо про це факти свідчать самі за себе, Маріуш Блащак говорив про роль польсько-британської співпраці в зміцненні безпеки Північноатлантичного альянсу в цілому, оскільки Варшава і Лондон мають спільний підхід щодо загроз і стараються знайти найкращі рішення для стримування агресора, бо «росія є передбачувана у своїй непередбачуваності».

Квінтесенцією присутності українського питання в ході британсько-польських консультацій, що відбулися практично в переддень Вільнюського саміту НАТО, стали заяви міністрів про підтримку прийняття нашої країни до Альянсу. Глава британського МЗС підкреслив, що «місце України в НАТО», звернувши увагу на «неймовірний прогрес, досягнутий українськими збройними силами за останні 18 місяців». Йому вторив його польський візаві: «Сподіваємось, що результатом саміту у Вільнюсі стане однозначне підтвердження того, що майбутнє України є в НАТО». При цьому З. Рау додав, що наша країна надзвичайно дорогою ціною підтверджує, що є частиною західної архітектури безпеки, фактично ведучи боротьбу за свободу і безпеку нинішніх членів Північноатлантичного альянсу.