Під час демонтажу пам’ятника радянському льотчику Валерію Чкалову в Києві.

Фото Олександра КЛИМЕНКА (з архіву «Голосу України»).

Український інститут національної пам’яті відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» підготував перелік назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики. В УІНП зазначають, що цей перелік не є вичерпним і буде доповнюватися, до нього поки що не ввійшли міста і села розташовані на тимчасово окупованій території України.

Упродовж наступних шести місяців, до 27 січня 2024 року, місцева влада повинна подати до Верховної Ради України свої пропозиції назв для тих населених пунктів, які підпадають під перейменування відповідно до закону. Історики нагадують, що закон включає до символів російської імперської політики топоніми на честь: 

- осіб, які були на керівних посадах у держструктурах, війську та партіях, зокрема й тих, які російська імперія створювала на підпорядкованих землях, і брали участь у/сприяли російській імперській політиці; 

- були працівниками радянських органів держбезпеки всіх рівнів; публічно, зокрема в мистецьких творах чи медіа, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії; 

- подій, пов’язаних із втіленням російської імперської політики; назв російських міст та інших географічних, історичних та культурних об’єктів російської федерації.

У переліку, оприлюдненому на офіційному сайті Інституту, 183 населені пункти. Найбільше названих на честь 1 травня — за радянської доби тоді святкувався Міжнародний день солідарності трудящих. У Вінницькій, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Сумській та інших областях зустрічаємо такі топоніми — Першотравенка, Першотравенськ, Перше Травня, Первомайське тощо. Лише на Дніпропетровщині їх понад десять. В УІНП наголошують, що це «яскравий приклад масової радянської ідеологічної топонімічної номінації, спрямованої на глорифікацію пролетаріату як гегемона класової боротьби, рушійної сили Жовтневого перевороту 1917 року та майбутньої «світової революції».

Є на мапі Україні й населені пункти названі іменем Суворова — наприклад село Суворівське на Вінниччині. Село Війтівка Тульчинського району цю назву отримало 7 червня 1946 року Військовий діяч російської імперії, який у 1769—1770 роках на чолі окремої бригади придушував шляхетську Барську конфедерацію та козацько-гайдамацьке повстання Коліївщину в Правобережній Україні, пізніше за наказом Катерини ІІ організував депортацію християнського населення з Кримського ханства до Північного Приазов’я, увійшов в історію як душитель демократії і кат. У 1794 році він очолив армію російської імперії, яка придушила повстання Т. Косцюшка та захопила Варшаву і влаштувала там різанину.

Павло Пестель, полковник російської імператорської армії, на честь якого названо селище Пестеля, що на території Тульчинської міської громади, як і Суворов, був принциповим противником самовизначення поневолених народів, засуджував пропоновану ідею політичної окремішності України.

На Дніпропетровщині є селище Горького — такий псевдонім носив Олексій Максимович Пєшков. російський та радянський «пролетарський» письменник і пропагандист, член партії більшовиків. Він називав репресивний орган ОДПУ «інженерами перековки людських душ», оспівував будівництво Біломорканалу, брав участь у формуванні культу особи Сталіна. Висловлювався категорично проти перекладів його творів українською мовою, називаючи її «нарєчієм».

Війна росії проти України забрала десятки тисяч життів наших співгромадян, а у Дніпропетровській області колись козацьке поселення (до 1794-го — Самара, Самарь, Нова Самара, Самарчик, Новоселиця) все ще іменується Новомосковськ. Маємо не лише топоніми, що є похідними від назви столиці держави-агресора, а й від інших російських міст — Костроми, Калуги, Воронежа. Це села Нова Калуга та Нова Калуша Друга у Бериславському районі Херсонської області, а ще Велика Костромка і Мала Костромка Криворізького району, Воронізьке на Дніпропетровщині.

На Одещині є Тарутине і Нове Тарутине, названі на честь російського села Тарутине, звідки почався контрнаступ російських військ проти Наполеона Бонапарта в 1812 році Інші населені пункти — смт Бородіно, смт Березине, села Малоярославець Перший і Малоярославець Другий названі на згадку про битви російської армії з військами Наполеона на річці Березині та біля села Малоярославець Калузької губернії.

Широко відоме місто Павлоград, що на Дніпропетровщині. У 1660-х роках на його сучасній території запорожці організували перевіз через річку Вовчу — саме тут проходив таємний шлях козаків на Кальміус, а далі в Азовське море. На початку 1770 року запорожець Матвій Хижняк заснував тут зимівник, від якого пішли Матвіївські хутори, згодом, після ліквідації Катериною II Січі, слобода Матвіївка. Козак власноруч розпланував слободу, вибрав місце для церкви з дзвіницею, для школи і шпиталю. А сусідами за-просив запорожців із Самарської та Кальміуської паланок, котрих імператриця, знищивши Неньку-Січ, що допомогла імперії виграти війну з турками, назвала «кублом пияк та розбишак», що «жили в неуцтві та заважали вести торгові та культурні зв’язки з сусідами».

Січ московитськими військами була знищена у 1775 році, її майно та архів відправлено у Петербург, а вже 1794-го Матвіївську слободу перейменовано на Павлоград, на честь сина Катерини ІІ, спадкоємця престолу та майбутнього імператора Павла І. На честь онука імператриці, що ненавиділа все козацьке, українське, та викрала нашу історію, й майбутнього імператора Олександра І названо місто Олександрія і село Олександрійське. До 1784 року Олександрівськ (згодом Олександрія) називався Усиківкою. В українській топоніміці увічнена і сама Катерина II — після Другого поділу Речі Посполитої 1793 року Калниболото, що у складі правобережних українських територій відійшло до російської імперії, у 1795 році було перейменовано на Катеринопіль.

Збереглися на мапі незалежної України і назви сіл Пушкіно та Пушкіне, Чкалово, такі як Григорівка, Синельникове, Іларіонове, названі на честь російських імперців та представників радянського тоталітарного режиму. Одні з цих топонімів є маркерами, що демонструють велич російської культури та її вищість над культурами інших народів срср, інші прославляють ворогів українського народу.

В Українському інституті національної пам’яті наголошують, що закон передбачає винятки щодо перейменувань. Це топоніми на честь постатей, які поряд із тим, що займали керівні посади в російських державних утвореннях від московського царства до сучасної рф чи сприяли її політиці, водночас захищали політичні, економічні, культурні права українського народу, розвивали українську національну державність, науку, культуру (цей виняток не поширюється на працівників радянських органів держбезпеки); топоніми на честь найменувань російських міст та інших географічних, історичних та культурних об’єктів рф, якщо вони пов’язані із захистом прав чи розвитком українського народу або з культурою поневолених народів рф.

«Також не підпадають під заборону назви, що лише співзвучні з тими, на які поширюються передбачені законом обмеження. Наприклад, не всі Катеринівки чи Миколаївки потрібно перейменовувати, а лише ті, які названі на честь російських царів, якщо це підтверджується історичними джерелами», — наголошують в УІНП. У відомстві повідомляють, що наразі триває формування експертної комісії при Українському інституті національної пам’яті, як передбачено законом, яка надаватиме фахові висновки з питань, які виникатимуть під час деколонізації.

До неї увійдуть авторитетні науковці, які представляють академічні інституції й університети. Положення про експертну комісію проходить процедуру державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Після завершення процедури державної реєстрації Положення про комісію та оголошення про формування її складу буде оприлюднено на сайті Інституту.