Директор заповідника Владислав Чабанюк.

Розблокувати екскурсійну діяльність вдалося після того, як за сприяння благодійників у будівлі облаштували нову вхідну групу.

За словами директора заповідника Владислава Чабанюка, до цього музей мав лише один вихід, що суперечило безпековим вимогам, тож приймати відвідувачів було проблематично.

Легедзине — справжня туристична перлина, і сюди варто приїхати кожному, хто цікавиться українською історією та культурою. Місцевий музей знайомить з найбільшими ранньоземлеробськими поселеннями світу(!), залишки яких знайдено на Черкащині, а крім того, зберігає артефакти з інших регіонів.

— Ми маємо одну з наймасштабніших трипільських фондових музейних колекцій. Зокрема, в експозиції представлено зібрану з різних регіонів України трипільську кераміку — це речі, яким майже шість і сім тисяч років, — розповідає Владислав Чабанюк. — Музей виник на місці найбільших у світі поселень додержавного періоду історії людства. Це трипільські поселення, які сконцентровані в районі Умані, їх приблизно 20. Площа кожного — понад 100 гектарів. А найбільше — поруч з нами, між селами Легедзине й Тальянки. Воно, уявіть собі, розташовувалося на площі майже 450 гектарів!

У Легедзиному можна побачити рідкісні і навіть унікальні артефакти. З нагоди відкриття вхідної групи журналістам показали особливо цінну археологічну знахідку — фрагмент тканини, якій понад шість тисяч років. Її дістали зі сховища і розмістили у вітрині для огляду лише на один день. Цей крихітний сірий клаптик полотна знайшла 1971 року експедиція Інституту археології під керівництвом Тамари Мовші у трипільському поселенні Велика Слобідка на Хмельниччині.

— Тканина запеклася у глині, можливо, нею затирали стіну, — припускає Владислав Чабанюк. — І коли хата горіла, цей фрагмент дивом зберігся — не було доступу кисню, він не обвуглився і витримав високу температуру.

Дивує щільність полотна: двадцять ниток на сантиметр! Навіть для української європейської етнографії це дуже тонка робота. Але трипільці це зробили шість тисяч років тому, і на вертикальному станку!

Цей зразок є найдавнішою тканиною, знайденою на території України, і однією з найдавніших в Європі.

Одна музейна зала тепер цілком присвячена, так би мовити, трипільській моді та демонструє сучасні знання і уявлення про ткацтво в добу енеоліту (V—IV тис. до н. е.). В експозиції представлено знаряддя праці та пристосування, які використовувалися трипільцями для виготовлення одягу — зокрема кістяні голки та шила, а також керамічні грузила, за допомогою яких натягували нитки на ткацьких станках. Реконструкцію таких знарядь праці та самого одягу трипільців теж можна побачити в музеї. Є тут і чимало знайдених під час розкопок фрагментів керамічного посуду з відбитками тканин на денцях. Вивчаючи ці зображення, до речі, науковці дійшли висновку, що трипільці вміли виготовляти не тільки ткане полотно, а ще і плетене.

Особливий захват у відвідувачів викликає можливість побачити збережений на шматку глини відбиток людської руки та стопи чоловіка чи жінки, які ходили по цій землі кілька тисячоліть тому, і відчути крізь віки тяглість української історії.

«Для нашого фонду було важливо розблокувати екскурсійний та туристичний потенціал цього унікального місця, де розміщена найбільша в Україні трипільська експозиція і де за тисячу років до перших єгипетських пірамід існували найбільші у світі поселення», — каже директорка БФ «МХП-Громаді» Тетяна Волочай. Вхідний комплекс будівлі оновлено завдяки допомозі благодійного фонду в межах проєкту «Збереження культурної спадщини».

На думку Тетяни Волочай, під час російсько-української війни, яка багато в чому є війною за національну ідентичність, важливо підтримувати такі регіональні музеї, де зберігають, досліджують і популяризують наші історичні надбання.

Трипільська культура об’єднує та надихає й сучасних митців. Виставку робіт одного з них — заслуженого художника України вінниччанина Володимира Козюка — представили в музеї. Того ж дня відвідувачі мали змогу взяти участь у майстер-класах з виготовлення кераміки від гончаря Миколи Дехтярчука та оберегів від майстрині Ольги Собкович, а поміж тим послухати казкаря Сашка Лірника та подивитися створений за його сценарієм анімаційний фільм, що переповідає історію села Легедзиного. На завершення літературно-мистецької частини заходу відвідувачів запросили на презентацію книжки «Василина і трипільський слід» письменниці Марини Павленко, яка в цікавій і доступній формі розповідає про трипільську культуру дітям.



Фото Олександра КЛИМЕНКА.