Дякуємо за працю!!!
Шкода, але газету «Голос України», на сторінках якої були надруковані доленосні для нашої країни й українського народу Акт проголошення незалежності України, Конституція України, закони про державну символіку — герб, гімн, прапор, ми більше не побачимо у звичному форматі. Газета, що стала, по суті, свідоцтвом народження нової України, відтепер друкуватиме лише закони України та постанови Верховної Ради. Без перебільшення, публікація на шпальтах видання сприймалася світом і українським народом як узаконення влади — президентської, парламентської, кабмінівської. Як символ суверенної держави.
«Голос України» звучав у кожному місті і селі... Протягом десятиліть це була платформа, яка працювала на зміцнення національних засад, обстоювання інтересів громадян України, яка висвітлювала героїчні сторінки боротьби українського народу за свою свободу і незалежність. Звільнення усіх журналістів, яким читачі довіряли і яких любили за правдивість і об’єктивність, позбавлення їх робочих місць — це поразка на інформаційному фронті. І все це відбувається у дні війни, коли усіма силами треба протидіяти путіну у його намаганнях захопити наші території, «денацифікувати» українське населення, позбавити нас мови, культури, історії, видавничих джерел.
Якийсь символізм є у тому, що журналісти видання стануть безробітними у День сміху — 1 квітня. Випадково чи ні? Хоч там що, нам потрібна загальнонаціональна суспільно-політична газета, така, якою ми знали «Голос України».
Зоя РУЖИН, заслужений працівник культури України.
Газета «Голос України» карбувала на своїх сторінках літопис державотворення у період Незалежності, звертала постійну увагу на теми історії та культури.
Чимало матеріалів на її шпальтах з’являлося про заходи у Музеї Голодомору, про життя українців Криму, що для мене особисто важливо.
Розумію, що час паперових видань поступово завершується, але в багатьох країнах вони ще виходять. Деякі видання перейшли в електронний формат. Невже парламент України не може собі дозволити зберегти газету такою, якою вона була?
Андрій ІВАНЕЦЬ, кандидат історичних наук.
