Цю відому історію про героя М. Лєскова, тульського Лєвшу, нагадав «Голосу України» Олексій Соловйов (на знімку), завідувач відділу медицини плода київської клініки репродуктивної медицини «Надія». Такою була реакція професіонала на те, що відбувається сьогодні у вітчизняній системі охорони здоров’я. Зокрема, говорили про необхідність лікарів постійно підвищувати свій фаховий рівень і про відсутність доступу до сучасної світової інформації з цього питання. Співрозмовник згадав, як той російський майстер Лєвша, який блоху підкував, закінчив своє життя в лікарні, роздягнений та пограбований після повернення з Великобританії своїми ж поліцейськими, намагаючись донести найважливіше з його погляду: «Скажите государю, что у англичан ружья кирпичом не чистят: пусть чтобы и у нас не чистили, а то, храни бог войны, они стрелять не годятся... Государю так и не сказали, и чистка все продолжалась...»

Історія однієї премії: щоб їм було цікавіше працювати

У клініці «Надія» директором з наукового розвитку працює професор Ірина Судома (на знімку). Ірина Олександрівна лікує неплідність, стежить за новаціями у цій сфері, шукає нові методики й технології та впроваджує їх у медичну практику.

Минулого року Ірина Судома разом з колегами отримала Державну премію за розвиток репродуктивних технологій у категорії «Впровадження світової методики на теренах України». Свої 20 тисяч гривень лауреат віддала на користь науки і людей. Половину суми перерахувала на лікування пацієнтки, якій не вистачало коштів.

На решту започаткувала премію «Надія» на честь своєї матері — доктора Надії Яцковської, яка все своє життя віддала роботі акушера-гінеколога на Хмельниччині й у Києві. Грошова винагорода у розмірі 10 000 грн. вручається молодим лікарям і науковцям (віком до 35 років) за цікаві випадки з репродуктивної медицини, оперативної гінекології, медицини плода, репродуктивних технологій в онкохворих. Першу премію цього року отримав Віктор Ошовський, співробітник кафедри акушерства, гінекології та медицини плода НМАПО імені П. Шупика за доповідь про успішний випадок двобічного видалення великої кількості рідини з порожнини грудної клітки дитини.

— Ця премія — заохочення молодих колег до професійного розвитку, щоб їм було цікавіше працювати. Адже лікар розвивається, якщо він спостерігає і постійно дбає, думає про свого пацієнта, — коментує своє рішення про заснування фінансового заохочення лікарів професор Ірина Судома.

Намагаючись зберегти життя дітей, роби все, що мусиш

У клініці, де Ірина Олександрівна опікується науковим розвитком, проводять складні операції, серед яких — оперативні фетоскопії, тобто лікувальні оперативні втручання в порожнину матки вагітних жінок, що дає змогу врятувати дітей при деяких небезпечних ускладненнях багатоплодових вагітностей. Такі операції в Україні проводять поки що лише в клініці «Надія».

— Фетоскопічна операція потрібна для заварювання спільних судин плаценти при розвитку однояйцевих двійнят. Інколи трапляється так, що між судинами немає балансу, і від однієї дитини до другої перетікає більше спільної крові. У результаті одна дитина починає страждати на недокрів’я (анемію), друга — має надлишок крові. У результаті цього розвивається багатоводдя, і у жінки стається викидень або передчасні пологи, також діти гинуть внутрішньоутробно. Як правило, такі вагітності перериваються на термінах 21—22 тижнів і тому часто не потрапляють до статистики перинатальної смертності. Але завдяки фетоскопічній операції можна врятувати понад дві третини таких двійнят, — пояснює співрозмовниця. — Важливо, щоб лікарі змогли вчасно розпізнати цю патологію.

Завідувач відділу медицини плода клініки «Надія» Олексій Соловйов стверджує, що очікувана потреба може сягати 150 таких операцій на рік. Тобто йдеться про три сотні малюків щороку. Проте за чотири роки у клініці зробили лише 27 таких втручань замість очікуваних півтисячі, бо пацієнти чи їх лікарі, найімовірніше, не володіють інформацією про можливість такого лікування в Україні.

Коли Олексій Соловйов у квітні цього року провів ювілейну операцію, написав на своїй сторінці в «Живому журналі» в Інтернеті таке:

«Ми провели вже 20-ту оперативну фетоскопію при синдромі міжблизнюкового перетікання. Причому ця була незвичною, бо термін вагітності у жінки був досить малий — лише 16,5 тижня! Звісно, не тому, що нам цього хотілося, а тому що фактично за добу ступінь тяжкості синдрому міжблизнюкового перетікання погіршився з другого, за класифікацією Quіntero, до третього. Оскільки синдром розвинувся на такому маленькому терміні вагітності і так швидко погіршувався стан дітей, дуже оптимістично висловлюватися щодо прогнозу ми, на жаль, не можемо, але, як кажуть, триматимемо кулаки за цих дітей. Ми впевнені, що у справі збереження життя дітей не слід шукати лише такі випадки, що наперед вважатимуться виграшними, а від малоперспективних відмовлятися. Як сказано, роби все, що мусиш, і буде, що буде».

Сьогодні хвилювання лікарів і батьків позаду. Малюкам вже два місяці. Ангеліна і Юлія здорові і нормально розвиваються.

У медицині на деякі речі існують хибні чи застарілі погляди або й взагалі відсутня сучасна інформація

Олексій Соловйов і його колеги намагаються достукатися до лікарів-практиків та представників МОЗу і безплатно поділитися сучасною інформацією, яка вкрай необхідна, щоб не лише уникати можливих лікарських помилок, а й підвищити рівень надання медичної допомоги в Україні до світового.

— Наприклад, в Україні протягом багатьох років проводяться масові обстеження, витрачаються колосальні гроші, щоб виявити дітей із синдромом Дауна. Але, попри це, статистика їхньої народжуваності майже не змінюється: як з’являлося щороку на світ 400—500 дітей із цією хворобою, так і з’являється. Але ця проблема — лише вершина айсберга. Бо ніхто не може знати, скільки бажаних вагітностей зі здоровими плодами переривається лише на підставі підозри про наявність синдрому Дауна (без його цитогенетичного підтвердження) — через неправильно проведені дослідження або внаслідок викиднів, спричинених душевними муками хибно поінформованих вагітних жінок, — пояснює ситуацію співрозмовник. — Ніхто не знає, скільки ми втрачаємо ненароджених здорових дітей через методологічно неправильно організовані обстаження. Ось і намагаємося донести це до колег через проведення науково-практичних конференцій, запрошення іноземних фахівців, через ЗМІ врешті-решт. Ми створили «Фонд Медицини Плода, Україна», який за угодою із всесвітньо відомою організацією  The Fetal Medіcіne Foundatіon (Лондон, Великобританія) безплатно доносить перекладену українською інформацію світового рівня про найсучасніші підходи до пренатальної (дородової) діагностики та медицини плода, а також про методи виявлення дітей із хромосомними аномаліями. Навіть створили сторінку в нині популярному Facebook. До того ж, за можливості особисто їздимо Україною — читаємо лекції на цю тему, але, на жаль, помічаємо мало змін...

На міжнародному сайті The Fetal Medіcіne Foundatіon кожен зацікавлений безперешкодно може дізнатися прізвища лікарів усіх країн, які пройшли відповідне безплатне навчання через Інтернет. Навчальні курси, представлені на цьому сайті, надаються також українською мовою. Вони присвячені не лише пошуку дітей з хромосомними аномаліями, а й оцінкам ризиків можливих пізніших ускладнень вагітності, спостереженням за вагітністю, запобіганням передчасних пологів, пошуку можливих вад розвитку плодів, внутрішньоутробному лікуванню тощо. Відповідно, щоб пройти ці курси та одержати міжнародне свідоцтво, потрібен лише комп’ютер, доступ до світового Павутиння та... бажання лікаря. На жаль, на момент подачі до друку цієї статті таке бажання виявили лише 143 українські лікарі, тоді як таких фахівців 

у Польщі  — 1312, 

у Чехії — 477, 

у Румунії — 660, 

у Росії — 3190, 

у Великобританії — 5749, 

у США — 9791! 

Це може свідчити про відсутність у держави та самих лікарів мотивації для розвитку справ у пренатальній діагностиці або брак інформації. Дуже хотілося б сподіватися, що причиною є останнє. Тому 

премію «Надія» було започатковано, щоб стимулювати молодих лікарів шукати сучасну інформацію й навчатися, і «Фонд Медицини Плода, Україна» було створено для поширення цієї інформації та й цю статтю присвячуємо тому ж. 

Відповідно, будемо вдячні всім читачам за поширення одержаної інформації серед українських лікарів та в середовищі української молоді, яка невдовзі створюватиме власні родини і стане батьками.

Проте й представники державних установ та організацій, зацікавлених у розвиткові перинатології та медицини плода в Україні, мають створювати мотивації для вдосконалення лікарів шляхом їх заохочення до сучасних знань, а не діяти пострадянськими каральними засобами, вважає Олексій Соловйов. Каже: чому б не почати, наприклад, із визнання міжнародних свідоцтв під час атестацій лікарів, як це робиться майже у всіх країнах? Сьогодні ж міжнародні навчання медичних працівників, їх участь у міжнародних конференціях-конгресах-школах-курсах вважається менш вагомою, ніж участь у містечкових медичних заходах, які на практиці перетворюються на рекламні доповіді про медичні препарати і переповідання застарілих, все ще «радянських» поглядів на медичну науку й практику.

— Річ не в браку коштів, а у браку організації, — каже Олексій Соловйов. — Ті кошти, які витрачаються державою чи самими родинами під час вагітності, мають іти «не в гудок паротягу, а в його рух»!

Аліна Крига із чоловіком Ісмаїлом і доньками Ангеліною і Юлією. Позаду на моніторі — фото близнюків, коли вони народилися. 

Фото із сімейного архіву Аліни КРИГИ.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.