Коли в селі Леніне Радомишльського району ми оглядали споруджену ще 1895 року школу, яка й сьогодні в доброму стані, сільський голова Віктор Волинець повідомив, що школярів тут навчає азів мистецтва художник, який переїхав сюди з Канади.
Його житло і майстерня — неподалік школи, у мальовничому куточку старого парку. На подвір’ї тут і там на постаментах із дерева — кам’яні скульптури або заготовки до них, глиби каменю, уламки білого мармуру.
Нас зустрів усміхнений русявий чоловік в окулярах, волосся перехоплене стрічкою-банданою. Від усієї постаті віє свободою і поетичністю.
— Владислав Волосенко! — назвався господар. Він — киянин. Свого часу поїздив по світу, побачив чимало. Шістнадцять літ жив і творив у Канаді. А потім повернувся до України. Каже, потягнуло у рідні краї, де серед мальовничої природи твориться чудово.
Йому охоче допомогли на новому місці. Владислав Володимирович придбав старий напівзруйнований будинок, відновив його. Тут розмістилися майстерня і житло.
— У Канаді доводилося сплачувати тисячі доларів щомісяця за майстерню, — каже митець. — Дороге життя там, та й чужина — не рідна сторона. Син Володимир — йому чотирнадцять років — теж із Канади переїхав до мене. Ходить у тутешню школу, вивчає українську мову.
Владислав Володимирович також збирається до школи — давати дітям уроки творчості.
— Ліпитимемо з глини. Піч для випалювання встановлюємо.
Господар запропонував пройти до житла-майстерні. Інтер’єр прикрашають його картини. «Малюю взимку, як настають холоди», — пояснює він.
Сільський голова додав:
— Владислав Володимирович допоміг відновити в нашому селі пам’ятник воїнам-визволителям, охоче відгукується на інші прохання. А незабаром разом з іншими скульпторами братиме участь у створенні мистецької експозиції в Південній Кореї. Його запросили туди від України.
Житомирська область.
Фото Катерини ТАРАНОВСЬКОЇ.
Владислав Волосенко з сином Володимиром.
