Останніми роками з’являються приватні медичні установи, які надають широкий спектр послуг. Потужні рекламні компанії привертають до них увагу чималої кількості пацієнтів. Наскільки ефективні такі фірми і що треба робити, аби не потрапити в халепу, спробував з’ясувати наш львівський власкор, який здав кров на аналіз у приватну лабораторію, а потім тиждень сам собі доводив, що зі здоров’ям у нього все гаразд.

На роздоріжжі: платити чи не платити

Сімейний лікар направив здати аналізи крові. Зайшов до звичайної, збудованої ще в радянські часи поліклініки у жвавому мікрорайоні Львова. Ще задовго до відкриття медичного закладу люди займають чергу перед входом. Щойно відчинили двері, всі біжать, щоб зайняти ще одну чергу біля лабораторій, а потім — до аптеки, де треба купити все необхідне для здачі аналізу крові — шприци, пластир. Приходиш з усім своїм.

Найнеприємніше — попереду, коли тицяєш лаборантці в кишеню 20 гривень і наполегливо просиш, щоб правильно зробила аналізи. Поки стоїш у черзі такого наслухаєшся... Тому, щоб уникнути таких епізодів, іду до сучасної приватної лабораторії з розрекламованою послугою: «Аналізи — за одну добу».

У прийомній жодної черги, ввічливий та уважний персонал. І шприц, і пластир — усе запропонували. Одразу виставили рахунок — 280 гривень. Порівняно з поліклінікою затрати вдесятки разів більші, але відчув себе людиною. Через два дні отримав результати. Спочатку надіслали на електронну адресу, а згодом надали віддрукований варіант.

Лабораторне дослідження зробило дідусем 

Волосся стало дибки потім, коли глянув на отримані аналізи, де значна частина результатів була взята в рамки, немов некролог у газеті. Я злякався, бо, якщо вірити аналізам, постарів на 20 років. Нирки стали як в дідуся, а запальні процеси такі, немов організм боровся з небезпечним раковим захворюванням.

Зателефонував до головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні Михайла Гички.

— Надішліть аналізи, наші фахівці глянуть, — порадив той. А через годину наказав терміново приїхати до лікарні.

— Не переживай, усе буде добре, не перший і не останній із такими аналізами до нас приходиш, — загадково промовив лікар.

Далі мене відправили у дві різні лабораторії, де взяли аналізи крові. Поки проводили дослідження, зі мною спілкувався лікар Вадим Любенко. Вивчає аналізи з приватної лабораторії і каже: «Вам, мабуть, доведеться лягти на обстеження».

Допитується, чи не мав я проблем з нирками. Після півгодинної розмови ще раз здаю аналізи крові в ургентній лабораторії. Потім на УЗД досліджують печінку, нирки, всі внутрішні органи. Через дві години, вивчивши щойно отримані аналізи крові, мій доктор каже: «У вас все добре, аналізи в нормі».

Я не вірю, тому й далі бігаю по лікарях. Цілий тиждень витратив, щоб самому собі довести, що в мене все нормально. Уже не кажу про переживання, коли людина стикається з таким «сюрпризом».

«Пишіть скаргу»

Узявши аналізи із Львівської обласної клінічної лікарні, йду до приватної лабораторії.

— Ми тільки беремо кров, потім її перевозять, аналізи роблять в центральній лабораторії,— каже медик. — Ми не можемо помилитися, в нас європейське обладнання, все автоматика робить.

— Ви хоч повідомте вашому керівництву, які казуси трапляються, — кажу і показую аналізи із двох інших лабораторій, але вони нікого не цікавлять.

— У нас сучасна лабораторія, все робить автоматика. Хочете, пишіть скаргу, — чую  у відповідь. 

Запитую знайомого лікаря, а як бути у схожих випадках. Порада така: менше треба вірити оплаченій рекламі, потрібно звертатися до тих, хто вже не один десяток років працює на ринку надання медичних послуг, тоді казусів менше траплятиметься. А ще — відвідати відому лабораторію, яка добре себе зарекомендувала.

У моїй медичній картці так і залишилися два аналізи: один — дорогий, а другий — безплатний, немов нагадування, що дороге не завжди означає якісне. Мої затрати після відвідин приватної лабораторії — 280 гривень і витрачений тиждень робочого часу.

Львів.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.