У нас чимало хороших театрів. Але їм обмаль уваги приділяють наші ЗМІ. Можливо, вважають, що будь-яка згадка про театр — це реклама, за яку треба платити. Втім, так само ставляться й до вітчизняної літератури та музики.

Тим часом розумні люди роблять інакше. Скажімо, в Омську (провінція, Сибір!) — 6 чи 7 театрів і чотири телеканали. І кожен телеканал має програму про театр. У нас же швидше покажуть позичену в тому само Омську передачу, аніж зроблять свою. Через те про кожну таку ініціативу доводиться писати як про щось особливе. Ось і знову привід є: на телеканалі ТВі стартував новий телевізійний проект, присвячений театру, — «Третій дзвінок». Він справді особливий за рівнем підготовки й подання. Тут показують телеверсії легендарних театральних постановок, більшість із яких ми вже не побачимо на сцені. Дебютна програма була присвячена геніальному Богданові Ступці. Показано одну з його останніх робіт —  «Лев і Левиця», де він грав Льва Толстого. А гостем студії був постановник цієї вистави Станіслав Моісеєв, нинішній художній керівник театру імені Франка. Услід за тим показано «Не боюся сірого вовка» Андрія Жолдака, гостем студії була Ада Роговцева, що грала колись у цій виставі. Нарешті, сьогодні та завтра зможемо побачити рок-оперу «Біла ворона», яку представлять її учасники Наталя Сумська та Анатолій Хостікоєв (на знімку вгорі).

Автор і ведуча «Третього дзвінка» театрознавець Наталка ГРАБЧЕНКО (на знімку) розповідає:

— Про створення такого проекту на телеканалі я мріяла давно. Мені довелося робити програму «Весь світ театру» ще на Першому національному. Вона виходила в ефір сім років. В такому ж форматі — програма про театр і телеверсія театральної вистави. Потім була довга перерва. А тепер зійшлися три складові для того, щоб виник цей проект — «Третій дзвінок» на телеканалі ТВі. З одного боку — це була ідея телеканалу. З другого — є ТРК «Золоті ворота», де зберігаються 140 телевізійних версій театральних програм — робота моя і моїх колег: протягом 16 років ми фіксували життя українського театру. І третя складова — сім з половиною місяців тому в мене народилася донька, я отримала час гуляти з візочком і про щось думати... Бувають такі моменти, коли Космос відкритий для твоїх побажань. І я подумала, чим би хотіла сьогодні займатися — щоб це було до душі мені і цікаво всім. І щоб моя дитина могла пишатися своєю мамою... Я подумала, що  хотіла б повернутися у свою театральну тему. Ці три складові зійшлися, і все склалося на нашу користь. Проект — із двох частин. Власне програма про театр, яка презентує театр узагалі, що в ньому робиться, презентує особистості — а вони дуже глибокі, неймовірно змістовні, і з ними надзвичайно цікаво спілкуватися. А друга частина — вже плід їхньої праці, телевізійні версії театральних постановок.

— Чи може телебачення відтворити театральну виставу так, як вона йде в глядацькій залі?

— Не може. Але ми цього прагнемо. Гарний рецензент, коли пише про театральну виставу, мусить подбати, щоб читач, ознайомившись із його відгуком, ПОБАЧИВ цю виставу. Так само і телебачення. Але до ТБ — набагато більше вимог, бо воно має більше можливостей — поставити в залі 5 камер і зафіксувати все з різних точок.

— Що таке оті 140 постановок, про які ви згадували?

— Передусім хотілося показати ті вистави, які ніколи в ефірі не були. Це, приміром, постановки Андрія Жолдака. Режисера, який найбільш затребуваний і в Росії, і в Європі. У нас є його перша серйозна робота — «Не боюся сірого вовка»,  вистави його харківського періоду.

Показуватимемо й молодих та авангардних, і знаних та маститих акторів та режисерів. У нас є вистави різних жанрів, різних напрямів, різних театрів.

На 60-70% це постановки, які вже знято з репертуару. Тобто це вже театральна історія, але на неї цікаво дивитися. Багато вистав відійшли у минуле, бо людей, які в них грали, вже немає з нами.

— Які з них ви самі передивляєтеся із задоволенням?

— Андрія Жолдака «Кармен». Це просто історія кохання. Неймовірно складна, неймовірно сильна. І я переконана, що телеглядачам її так само цікаво буде подивитися. Коли погано на душі, дивлюся виставу Рея Куні «№13» театру Лесі Українки. Там блискучий Кирило Кашліков. Це, кому необхідно підняти настрій, — треба дивитися обов’язково. Люблю переглядати вистави з Богданом Ступкою. Я дуже пишаюся, що в нашому доробку є «Тев’є-Тевель». Ми її записали в 2005 році. Ступку замінити неможливо, тому, думаю, цієї вистави, принаймні, в такому вигляді, вже не буде ніколи.

— Хто ваш глядач?

— Від наймолодших і до найстарших. Від найскромніших до найбагатших. Зрештою, нема людей, які б узагалі не цікавилися театром. Наш глядач — це передусім ті, які знають і люблять. І ті, хто не може регулярно ходити в театр з об’єктивних причин. Що, в райцентрах чи селах люди не живуть? Дай Боже, щоб тільки покриття в ТВі було хороше і там могли дивитися нашу передачу. Ну, і ті, я переконана, хто завдяки нашій програмі відкриє для себе театр. Я знаю випадки, коли двадцятирічні люди вперше приходили в театр, і якщо потрапляли на правильну виставу, були приголомшені — чому ж досі вони сюди не ходили? Повірте, в театрі відбувається чимало цікавого. І якщо ви туди не ходите і цього не бачите — ви якоюсь мірою себе обкрадаєте. Відривайтеся від комп’ютерів, від віртуального світу, ідіть у світ театральний. Він теж частково віртуальний, але живий, бо тут і зараз, на відстані простягнутої руки, народжується диво живого театрального мистецтва. Це одне з найцікавіших емоційних потрясінь, які можуть бути в сучасної людини.

— Що в найближчих планах?

— Вистава столичного Лівобережного театру «Живий труп» і бесіда з її постановником Едуардом Марковичем Митницьким. Він в юності захоплювався футболом, і наша розмова на тему: «Чому ми така футбольна країна, але така нетеатральна?»

А на День незалежності покажемо виставу «Задунаєць за порогом», це театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв», чекаємо в гості Богдана Бенюка і виконавця однієї з головних ролей Тараса Постникова. Він драматичний актор, а також унікальний музикант, який грає на десяти, якщо не більше, українських народних інструментах, і, сподіваюсь, покаже все це в нас у студії.

Підготував Віталій Жежера.

Фото з архіву телеканалу.