Шовковиця — цінна лікарська рослина, плоди якої посилюють кровотворення (завдяки високому вмісту заліза), допомагають при діабеті, анемії, захворюваннях серця. У сезон плодоношення раджу з’їдати на добу 200—300 г плодів шовковиці. Доведено, якщо тривалий час пити чай (3 г сухого листя на склянку окропу, настояти 10 хв.) — у хворих з легкою формою діабету знижується рівень цукру в крові й покращується самопочуття.
Вирощуючи шовковицю на присадибній ділянці, господар часто стикається з проблемою шовкуна. Посадив коло хати деревце, думав, варитиме варення з запашних і солодких ягід, а виросло щось незрозуміле, тобто начебто і тутове дерево, але не плодоносить. У чому ж річ? З 24 видів шовковиці в Україні росте три — біла, пурпурово-чорна і жовтогаряча. Садячи на присадибній ділянці тутове дерево передусім поцікавтеся — прищеплене воно чи ні. Вирощена з насінини дичка може дати врожай, а може — і це трапляється частіше — виявитись цим самим безплідним шовкуном. Але на врожайність шовковиці значною мірою впливають і умови вирощування. Тутове дерево любить багато світла і вологи. Шовковиця оптимально розвивається на родючих ґрунтах. На ділянці не має бути коренепаросткових бур’янів (осот польовий, пирій, берізка польова тощо). Перед садінням, за необхідності, вносять гербіцид трилон або його аналог (8—10 кг діючої речовини з розрахунку на 1 га), 15—20 кг перегною або 100—180 г аміачної селітри, 300—500 г суперфосфату і 60—120 г калійної солі на одну лунку. Добрива перемішують з верхнім шаром ґрунту. Заправка ям проводиться за кілька днів до садіння.
Володимир БІЛЕНКО, заслужений працівник сільського господарства України.
Фото Людмили ОПАНАСЕНКО.
