«Здається, що з однієї реальності я потрапила в безліч інших!» — каже гостя виставки «Турбореалізм (Прорив)» на території фонду «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив» у Донецьку. Проект — підсумок програми резиденцій фонду в 2012 році. Куратори виставки — Вікторія Іванова з України й Агнешка Піндера з Польщі — об’єднали шістьох художників із Бразилії, Франції, Німеччини, Великобританії, України та Нової Зеландії. Темою творчих пошуків став «Прорив», методами — турбореалізм і зображення, що рухається.
«Сучасне мистецтво може зробити і мізерно мало, і дуже багато. Усе залежить від того, яким буде контакт із об’єктами, — це робота моя й аудиторії. Почасти все це заради виховання інакомислення, перший знак якого — готовність глядача сприймати нові ідеї. Ви готові?» — запитує Вікторія Іванова.
Роботи учасників резиденцій побудовані на «трьох китах»: альтернативні історії, значеннєва насиченість, епікатастрофічність (світ в умовах постійної катастрофи).
Україну в проекті представляє Олексій Салманов з Києва із серією світлин, названих «Прапор Донецької області». Художник пояснює: «Більшість знімків зроблена в Макіївці, біля басейну, куди раніше зливалися промислові відходи. Прапор Донецької області схематично дуже схожий на цей ландшафт: блакитне небо, сонце й земля, залита чимось на кшталт нафти». Принцип епікатастрофічності — ключовий у роботі Олексія, на фото передано образ хімічного лиха. Героїнею знімків стала ще одна учасниця резиденцій — бразилійка Луїза Нобрега.
«Я не бачу тих червоних зірок, які ви мені диктуєте» — так називається перформанс Луїзи. У режимі реального часу вона передруковує й читає вголос турбореалістичний роман «Червоні зірки» донетчанина Федора Березіна, весь процес забере близько двох тижнів. Куратор виставки Вікторія Іванова коментує: «У «Червоних зірках» Радянський Союз виграє «холодну війну». Луїза розуміє текст почасти, вона передруковує переписану історію, деталі якої оцінити не може». Так Нобрега показує зворотний бік раціоналізації сучасного світу.
Пенсіонери й малюки, художники, робітники та студенти-іноземці приходять поринути в інші реальності. «Прорив» приваблює публіку. Чому?
Федір Березін, письменник-фантаст, Донецьк:
«Турбореалізм — безліч альтернативних світів. Раніше казали, що Всесвіт нескінченний і унікальний. Нині популярна теорія мультивсесвіту — світів нескінченно багато, вони народжуються щомиті. Наш Всесвіт розширюється й коли-небудь розпадеться, але є купа повторюваних світів, і якщо в якомусь із них погано, то в якомусь — добре».
Марсель Тюрковски, художник, Берлін:
«Турбореалізм зараз на початку розвитку, у нього ще немає історії. Здебільшого книжки турбореалистів видано російською, українською мовами, і розібратися в них мені важко. Але ця течія — продовження фантастичного реалізму братів Стругацьких, а я ще підлітком прочитав майже всі їхні романи!
Отже, турбореалізм — маніфест чогось, що відбувається у світі. Кажуть, зв’язок між людиною й планетою розірвано, у Всесвіту — своя свідомість, а в людства — своя. Що ж робити зі світом? Давайте дивитися оптимістично! Я не хочу говорити про кінець, я хочу говорити про нові можливості!
Взагалі, дуже цікаво глянути на ці процеси з-за меж України. Ідею турбореалізму можна розкривати де завгодно, вона міжнародна, але прижилася в Донецьку. Це — прекрасне місто з багатою робочою культурою, активною молоддю. І якщо в тебе західний тип мислення, тут є багато того, що ти повинен зрозуміти про східну культуру».
Донецьк.
Перформанс Луїзи Нобреги «Я не бачу тих червоних зірок, які ви мені диктуєте».
Фото Діми СергЄЄва.
Надане: «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив».
