8 липня ц. р. виповнюється 75 років з дня народження відомого театрального діяча, народного артиста України, народного депутата України І—V скликань Леся Степановича Танюка. А для мене найвища його посада і звання — велика порядність. Так трапилось, що в 1995-му у віці 55 років я потрапив під скорочення штатів, і мене вже хотіли відправити на пенсію. Але що то за пенсія — на неї неможливо прожити. Та ще й діти навчалися.Знайомі мені радили звернутися по допомогу до народних депутатів, що я і зробив. Але все марно — дехто казав: якби я прийшов учора, то, можливо б, щось вийшло.
Одна добра людина порадила звернутися до народного депутата Леся Танюка. Не відриваючись від справ, Лесь Степанович дав мені аркуш паперу і сказав: «Напишіть так, як би ви хотіли, щоб я написав». Я й написав, а Лесь Степанович підписав.
Танюк не спитав мене про політичні переконання. Для нього основним було допомогти людині. В цьому він вбачав свій обов’язок. Таких — справді народних — депутатів небагато.
З цим листом я й пішов до заступника мого начальника. Листа йому спочатку не показав, тримаючи його як останній козир. Той заступник довго мені доводив, що моє скорочення — це виробнича необхідність. Тоді я йому показав листа за підписом Танюка. Заступник одразу змінився і сказав: «Чому ж ви зразу не показали цього листа?» Для мене знайшли посаду в іншому відділі, і я спокійно допрацював до 2000 року.
Я дуже вдячний шановному Лесю Степановичу. Адже якби не його допомога, життя б моє дуже змінилося? і невідомо, що б було зі мною і з моєю сім’єю.
Щиро вітаю мого благодійника з ювілеєм, бажаю міцного здоров’я, творчих успіхів, довгих років життя.
Київ.
